Довго я чекала цього дня! Зараз навіть не віриться, що стільки переживать позаду! Закоханість, піднесення, сум, щастя, радість, біль, порожнеча… Мені не терпиться писати продовження. А як сверблять руки написати хоча б малесенький спойлер! Але ні-ні! Триматиму рот на замку, аби ви не втратили інтересу!

Отож, для тих, хто ще не приєднався, розпочати читати книгу можна ТУТ!

Тим, хто вже її прочитав, хочу сказати величезне спасибі! Тішуся, немов дитя, що книга вам сподобалася! 

Продовження не за горами, тому не забувайте підписатися на мою сторінку, аби його не пропустити!

Анотація до книги "Нестримне серце":

Важко не закохатися у студента-мажора, який заради неї змінює своє життя. Проте чи є в них шанс на майбутнє, якщо вона не готова зраджувати своїм принципам та переступати заборону, а в нього занадто все складно з батьками, які самі обирають йому життєвий шлях? Чи матимуть вони бодай крихітний шанс на щастя? А якщо й отримають його, зможуть пройти крізь випробування?

Уривок з останнього розділу:

– Станіславо Вікторівно! А чи не хочете в кіно сходити? Завтра комедія хороша виходить. Наша, українська.

Подивилася на Петра байдуже. Колега був у верхньому одязі, швидше за все, збирався додому. І чого не пішов? Чого ніяк не відчепиться? А може то їй кара така? У вигляді цього чоловіка. Мабуть, що так.

– Ну ходімо, – стенула плечем.

Лише очі, що на мить розширилися, видавали Петрове здивування. Не очікував, напевно, Жайворонок, що погодиться.

– Можливо, тоді проведу тебе до твого дому? – звеселився колега.

– Можливо й проведеш, – відповіла байдужим тоном, намагаючись не дивитися на чоловіка.