Привіт, друзі!

Сьогодні на мою книгу

відкрилася передплата. Хочу подякувати всім, хто продовжує читати, а також тим, хто був з Давидом і Сніжаною до сьогоднішнього дня :)
В цей не легкий для нас час кожному потрібна підтримка. Тому я пишу для вас, щоб ви могли хоча б на трішки відволіктися від негараздів і відпочити морально. А купівля книги підтримає мене)

Ласий уривок з нової глави:

— Я був не правий, Сніжинко. Дуже сильно не правий. Я зробив тобі боляче і хочу вибачитися за це.

Якби ще місяць тому він прийшов до мене з цими самими словами, я б задумалась. Можливо б навіть, пробачила йому все. Я так сильно його кохала, що не уявляла життя без нього. Ночами я ревіла в подушку, оплакуючи втрату коханої людини. З болем згадувала наші щасливі моменти разом. Хотіла повернутися до нього. Щоб все було, як раніше. Щоб знову жити в тій квартирі на другому поверсі з тріснутою шибою у кватирці на кухні та широким балконом, де ми літніми вечорами влаштовували собі дорослі розваги під зоряним небом. Де був страшенно незручний диван, але в обіймах Назара я засинала так солодко, наче я спала на розкішному ліжку в п’ятизірковому готелі.

— Сніжинко, я зробив жахливу помилку і хочу тебе повернути, — дивиться очима повними жалю.

Я неодноразово уявляла собі картину, як Назар приповзає на колінах до мене і слізно просить вибачення. Як клянеться в коханні й благає повернутися додому, на нашу орендовану квартиру. Чекала, коли настане цей день. Хотіла, щоб він визнав свою помилку й повернувся до мене. Це була моя заповітна мрія і ось моє бажання здійснилося.

— Будь ласка, дай мені другий шанс. Мені потрібна тільки ти, Сніжинко.

Дякую, що ви зі мною.

Мирного і спокійного неба нам.

Слава Україні! Бережіть себе!