Я помітив одне цікаве явище: наші тексти після публікації починають жити своїм самостійним життям, абсолютно незалежним від ношого відношення до них. Ось наприклад сьогодня я опублікував збірку оповідань "Декілька карт

Моя пантера з іншого світу Прикрила хлопця від зглазу, на всяк випадок)) Але він і так красунчик)) XD ​— Ааа! Жінко, що ти робиш? Боляче! — загарчав я від несподіванки й болю, силоміць вириваючи руку з її хватки. ​Дівчина

У день весілля Діани та Артура Филиповича я знову натрапляю на неї. Цього разу в Палаці Спорту. Вдаючи, що захоплена своїм телефоном, Лідія налітає на мене прямо на повороті біля сходів. Натикається наче абсолютно випадково,

Проводимо наш марафон вже вчетверте, і щоразу він показує чудові результати для авторів та читачів. Завдяки йому багато хто знаходить нових постійних читачів, відкриває для себе цікаві книги та отримує щиру підтримку. Його

Іноді здається, що можна просто зачекати. Не поспішати. Не втручатися. Не приймати рішення. Але життя влаштоване інакше. Навіть коли ми нічого не робимо, час усе одно рухається вперед. І дуже часто саме наша бездіяльність