Дорогі мої читачі! Рада повідомити, що 16.06 завершується роман  "НАРЕЧЕНА для ДРАКУЛИ".  Я полюбила моїх героїв, навіть сжилася з ними, поріднилась, і багато читачів переживали та були поруч кожного дня. Та прийшов час йти далі. Сьогодні я виставила на сайт першу главу нової історії, яка називається "ТРИНАДЦЯТИЙ ПРИНЦ". Трохи гумору, трохи казки, колоритні головні герої, кохання з першого погляду та багато цікавих пригод. 

В подарунок читачам маленький епізод, який підштовхне головного героя до великої та небезпечної подорожі.

Рухом фокусника волхв дістав звідкись великий портрет, що зображував зеленооку красуню з товстою рудою косою. Дівчина на портреті колихнулася, кліпнула здоровенними очиськами і опустила їх долу, загадково посміхаючись, немов Джоконда, потім підморгнула лівим оком і завмерла.

- То як?! – бадьоро запитав чарівник, трусонув полотном – і красуня повторила ті самі рухи, мов жива.

А Денис зрозумів, що ніколи ще у житті не бачив такої примхливої жіночої вроди, ніколи не відчував, щоб при погляді на дівчину у нього дрижало серце, а не те, що у чоловіка нижче пояса.

- То як наречена? – чарівник знов потрусив портретом, примусивши дівчину на картині рухатись

А Денис просто завис, мов перевантажений старенький комп’ютер, не в змозі висловити свої почуття. Що воно? Чому здається, що знав цю неймовірну красуню усе своє життя? Чому хочеться обійняти її за плечі і кричати усім: «Моя!» Чому здається, що готовий піти за нею хоч за тридев’ять земель, хоч у пекло, аби лише зазирнути у сповнені весняної зелені очі, торкнутися трояндових пелюсток губ… Так не буває… Не може бути…