"Непокірна" і трішки для гарного настрою)))

Слава Україні:)

Насамперед, трішки вже пізно, але все одно вітаю всіх зі святом!

 Нехай прийде в нашу одну велику домівку Україну мир! У наші серця спокій, та впевненість у завтрашньому дні.

Сьогодні мій блог трішки не такий, як завжди. Сьогодні виповнюється рівно рік, як я закінчила писати свій роман (впевнена, багато з вас познайомилися з Камілою Дані саме в цьому творі), першу книгу циклу “Непокірна” Шлюбна ніч

Цей цикл для мене особливий, але про це я розповім після останньої книги цього циклу — історії Софії.

Нагадую, що в циклі вже є три закінчені книги: перша історія Єви та Яромира, Олександри та Луки, Демида та Карли.

(картинки кликабельні)

Оскільки прийшов літній сезон, я вирішила трішки пошукати цікавенького на Букнет, трішки забутися і поринути у мирний час з морем та чайками))) Натрапила на молодіжну історію, від Наталії Ковган.

 Я дуже люблю море, хоч  і рідко можу насолоджуватися відпочинком взагалі (не те щоб морем). Починаючи читати історію Інни, я розуміла її бажання побачити море. Адже вона ніколи його не бачила. Так, соцмережі тепер дозволяють подорожувати навіть на Мальдіви, але… Побачити все своїми очима це щось надзвичайне. Тому, коли героїня вирішила кинути все і прийняти запрошення віртуального друга побачити море своїми очима, я дуже зраділа. А далі… а далі море розповість багато цікавих історій. Зустрінемося в коментарях під книгою)))

До речі, маю для вас шматочок))

Молодий чоловік схилився до Інни. Через мить їх вуста торкнулися одне одного, вкладаючи у поцілунок перші почуття. Які молоді люди, ще не навчилися до кінця розпізнавати, але прагнули відчути повноцінно, віднайти в коханій людині. 

Відсторонившись, Тарас провів вказівним пальцем по високій вилиці дівчини. Очі хлопця сяяли, відчував себе зараз найщасливішим хлопцем у світі.

-  Навіть не думав, що таке буває, - сказав чоловік, - ось так закохатися. Через Мережу…

-  Чому й ні, - промовила дівчина, - я також не мала пари, хоча Київ-велике місто. Ми з тобою чекали одне одного. 

Вони знову поглянули у напрямку моря. Інна не могла відвести погляду від величної картини. 

-  Море завжди хвилюється. Ніколи не буває у стані спокою, - сказала дівчина.

-  У моря багато розповідей, - промовив Тарас, - багато з них по кохання. Сюди приїжджають різні курортники. У кожного з них своє життя та власна історія. Море запам’ятовує.

-  Додамо до цих розповідей свою власну? - тихо спитала дівчина.

-  Так, - усміхнувся Тарас, - тоді море розповість й про нас. Як ми трималися за руки, стоячи на узбережжі. Як гуляли під зорями, в нічний час. Спостерігали за заходом сонця, милуючись золотою доріжкою на поверхні води.

ЧИТАТИ ТУТ

Для найуважніших: SOLO Мія 

                                                bLSbcKlC

 ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Ваша Каміла