Ось і останній розділ першої частини дилогії
Довгоочікуване примирення з батьками.
"Тато лише мовчки міцно пригорнув мене до себе та поцілував в маківку. Від здивування мої очі полізли угору. Невже все-таки почуття любові до рідної доньки взяли верх. Щоб не впустити цей шанс, я як маленьке котенятко притиснулася до нього. Мамині слова були такі щирі. В очах був біль та відчай, який не відпускає її на волю. Вона ніби пташка, яка приречена до кінця життя сидіти в клітці, в повній безнадії вирватися назовні. За кожні свої помилки потрібно платити. Дорого платити. Життя як баланс. Повинен бути рівним."
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати