Потвора. Історія походження антагоніста.

Вітаю, дорогі друзі і читачі! Цей блог буде присвячений потворі, яка псує життя головним героям книги «Коли опустяться сутінки». Про те, як я її придумав і що до цього спонукало. Одразу скажу, що це скоріше збірний образ, ніж справді існуюче створіння у міфології чи легендах. А все почалось дуже давно, років двадцять пять тому. Усі канікули я проводив у селі. Моя бабця неперевершено розповідала різного роду історії. При чому так цікаво, що здавалось, немов би я проживаю їх, або спостерігаю на власні очі. Та у той час мені до душі найбільше припадали моторошні розповіді. З дитинства я любив відчуття, коли тебе щось лоскоче зсередини, викликає переживання і приємний неспокій. До речі, деякі з бабусиних історій я переосмислив, скорегував, для кращого художнього сприйняття, і помістив у збірку «Містичні оповіді».

Отже, страшна потвора, для мене, вперше з’явилась завдяки одній з бабусиних історій. На одному подвір’ї постійно бачили чорну кішку, яка тинялась після опівночі. І це дивним чином співпадало з тим, що у корови пропадало молоко. Господар, одної ночі, вирішив прослідкувати, що ж це відбувається. Хоч на кішку ніхто й не думав, але виявилось, що до хліва зайшла тварина, а вийшла скрючена стара, страхітлива і мертвецько-бліда. Мужчина злякався і завмер на місці від побаченого, а потвора спокійно пройшла повз, зловісно усміхаючись, і зникла у пітьмі, за хвірткою.

Як вдалось здолати нечисть в історії, я поки що, розповідати не буду, хоч кінцівки розповіді та книги будуть відрізнятись кардинально.

Колір кішки я змінив, адже максимально хотів наблизити атмосферу до холодної, крижаної. Та й потворі, яка в історії більше скидалась на відьму, хоч і незвичну, додав більше холодних рис. Та й випивати молоко з корови- далеко не головне завдання у книжкового антагоніста.

Дякую за увагу)

І ще - сьогодні о 23.59 буде опублікований новий розділ. Ніч завжди краща для сприйняття загадково-містичних історій.