– Пам'ятаєш хлопців із Акули? Вони Маріка побили... – Варвара показує Поліні фото, на яких прикрашене обличчя її брата та розбита тачка. – Батько в сказі. Марік у сказі. Крові хоче…
– Чому ви вирішили, що це – ті самі?
– Марік впізнав того, який хотів піднятися на наш балкон… До речі, до тебе хотів…
Поля намагається не видати емоцій, хоча Варя і чекає на реакцію.
Вона знає, що до неї.
Він і підійшов, просто згодом.
У неї досі наче його руки на тілі лежать, посередині долоні горить поцілунок. Ще й у голові проноситься: «Він тобі дуже дорогий, Полюшко?».
– Марік не заспокоїться, поки цю гниду не знищить, – Варя тягне задумливо, у Поліни по шкірі мурашки.
– За машину?
– Його принизили, мась... Наші такого не пробачають.