Знижка "Іди за мною"

Добрий ранок!

Вітаю усіх зі святом! Я також з непоганою новиною - сьогодні впродовж дня діятиме знижка -25% на книгу

“Іди за мною”

Для всіх охочих хороший момент придбати її за нижчою ціною)))

P.S. Книга завершена)

Анотація:

Світ, в якому я жила, виявився не тим, що я знала. Ті, кому я вірила, зрадили мене, ввели в оману, змусили повірити в те, чого насправді не було. Мій наречений, котрого я кохала все своє свідоме життя, зробив мені пропозицію під примусом наших батьків. І про це я дізналася випадково. Коли підслухала його розмову з другом. Тепер не знаю, як вчинити. Спробувати закохати його в себе по-справжньому, прив’язавши шлюбом? Чи відпусти, порвавши з ним? Тим самим розсварившись з усією сім’єю…

Уривочок:

Та я вирішила заїхати до Свята. Пора вже сказати, що залишуся працювати в «Оріні» і що обійму посаду керівника. Швидше всього не уникнути ще однієї сварки. Проте тягнути час вже нема куди. І так цілий тиждень відмовчувалася. Після його заяв у вівторок, що мені краще звільнитися, трохи затримала цю інформацію.

Та мене чекав сюрприз.

Без задньої думки направилася в кабінет до Свята. Двері були відчинені, тому я без роздумів зайшла. А там…

Застала Святослава в обіймах Наталі, адміністратора цього ресторану. Вона його цілувала. І можливо, я б усе зрозуміла, адже Свят одразу її відсторонив, нагадавши, що заручений. Та наступні слова Наталі: «Серйозно? Кохаєш? То це таке твоє кохання? Боже упаси мене від нього! Після заручин відвести наречену додому, потім повернутись і зайнятися сексом з іншою на своєму робочому столі!!! Таке твоє кохання?! А тепер ти ще хочеш звільнити мене, бо піддалася тобі тоді? Так? Ти лицемір, Святослав!», змусили мене заціпеніти на місці.

Я чекала на відповідь Святослава з завмиранням серця. Чомусь була впевнена, що вона говорить правду. Але мала ще надію, що Святослав спростує ці слова, що скаже, що вона марить і з кимось його плутає.

Дурепа!!! Яка ж я Дурепа!!!

- Ти права я лицемір! Це була моя помилка, а розплачуєшся ти! Але іншого виходу немає. Забудь все… - відповідає Вінтоняк, а я більше не можу і не хочу це чути.

Всередині все холоне, а земля під ногами хитатись починає. Відступаю крок назад, щоб по скоріше покинути це місце. Та своєю сумкою зачіпаю вазу, котра стоїть біля стінки одразу за дверима. Це я її подарувала Святу, коли він тільки зайняв цей кабінет.

З різким «дзинь», що перериває Святові слова ваза розлітається на маленькі уламки, вода розливається, а квіти розсипаються на підлогу біля моїх ніг.

Чомусь розбита ваза викликає в мене набагато більше почуттів, ніж моє розбите серце. Мені її шкода. Красива була. І квітів шкода.  А себе ні. Мені зараз… ніяк. Я ніби й не існую… і все це відбувається не зі мною. Навіть не знаю, чому я тут знаходжуся. Чому я досі тут стою?

- Таня. – крізь шум в голові, чую охриплий голос Святослава. Він долинає до мене десь зі сторони.

Докладаючи зусилля підводжу очі, та зустрічаю його погляд. Повний переживань, та… провини.

- Не треба. – тільки й видавлюю з себе.

Розвертаюся і йду геть. Мені не потрібно тут бути. Я й не хочу тут бути. Якби я могла, то розчинилася б в повітрі. І щоб мене вітер куди-небудь відніс. Якомога далі звідси. Щоб я нічого не відчувала, не розуміла, не бачила. Щоб мене не було.

Усе проходить повз мене… 

Читати тут)