Слава Україні! Як ви знаєте, я дуже люблю читати. Періодично я проглядаю Букнет на цікаві новинки і от нещодавно мені на очі потрапила безкоштовна книга "Більше ніж шоу" Влади Холод. Вона відразу зацікавила своєю тематикою телешоу і акторства. Я побачила, що історія входить до циклу, назва якого мене заінтригувала: "Творчість(не) проти кохання". Я творча людина, тому не могла пройти повз такий цикл. Якщо чесно, то мене зацікавили обидві історії з нього. 

В обох романах фігурують так звані "любовні багатокутники" (навіть не трикутники), однак також в цих книгах тільки по одному "тому самому", з яким кожна з героїнь не може бути разом через те, що кохання точно заважатиме творчості. 

Також у обох героїнь є по другу дитинства. І кожна з них була закохана в свого друга дитинства. Але на своєму творчому шляху кожна з них зустрічає дуже талановитого хлопця... 

Ксю зустрічає геніального скрипаля Діму, який насміхається з її кумедної цілі комусь щось довести, а Аліса зустрічає не менш геніального актора Руслана, який так само насміхається над дівчиною. 

Однак Аліса, на відміну від Ксю, з самого початку націлена на свою творчість, на акторство, і займається цим дуже серйозно...) І вона хоче перемогти в телешоу-конкурсі на кращих акторів) В них зовсім різний рівень в своїх сферах на початок книг.

Не буду вам давати анотації, натомість кину по уривочку:

"БІЛЬШЕ НІЖ ШОУ"

— Тобі напевно вже час йти на платформу... Друзі можуть перейматися, — каже він злегка сумно. 

— Проведеш мене? 

— Так, — Руслан киває і ми йдемо через вокзал до платформ. 

Швидкісний потяг Київ-Харків стоїть на першій платформі. В білеті, який мені прислали, було написано, що мій вагон четвертий... Цікаво, Стас і Альона теж в ньому? Я починаю рухатись до голови потяга, коли Руслан чомусь зупиняється і тим самим зупиняє мене, бо ж наші пальці переплетені. 

— Коли конкурс закінчиться, я запропоную тобі стати моєю дівчиною, — каже, потягнувшись до моїх губ. 

Я інстинктивно прикриваю очі, поцілунок майже невагомий... По тілу пробігають зграї мурашок, а дихання перехоплює... Розплющую очі і бачу, що Руслан усміхається. 

— Коли ти мені це запропонуєш, я, напевно, погоджусь... — я подаюсь трохи вперед і чмокаю його в щоку. 

— Що значить «напевно»? — він тримає мене за руки і дивиться прямо в очі, на його губах грає усмішка. 

—  Я не пробачу тобі, якщо ти не викладешся на конкурсі на повну, — серйозно кажу я. 

— Навіть проти тебе? 

— Особливо проти мене, — впевнено сказала я. 

Потяг раптом видає якийсь гудок. 

— Давай йди вже... — він відводить погляд. — А то потяг поїде без тебе...

— Бувай...

— До зустрічі... 

"ГРА КСЮ"

— Ось чого-чого, а такого повороту я точно не очікувала, — посміхнулася Ксю, маленькими ковточками відпиваючи ароматний чай зі своєї чашки.

— Якого «такого»? — я посміхнувся у відповідь і теж зробив ковток.

— Що ми з тобою потрапимо під дощ і будемо так спокійно спілкуватися, — дуже щиро сказала вона. — Чесно кажучи, кожен раз, перед тим як слухати твою гру на плеєрі або дивитися в Ютубі, я називала тебе вискочкою і задавакою...

— А я, кожен раз згадуючи твою гру і нашу зустріч, бубонів про себе що ти — дурна невдаха без цілей і амбіцій. А ще... Я думав, що ти ледащо, талановите ледащо... І сподівався, що у тебе нічого не вийде. — її відвертість підстібнула і мене бути чесним. — Я постійно думав про тебе.... А найстрашнішими були думки про те, що ти зможеш перевершити мене, не дивлячись на те, що до цього була несерйозна: саме це виводило мене найбільше.

Ксю мовчала і я подумав, що, можливо перегнув палицю... Не можна ж ось таке вивалювати на голову майже незнайомці. Але коли підняв очі, то побачив, що вона ледь-ледь стримує сміх.

— Ти був практично правий! Тоді я була тією самою ледаркою, ось тільки талановитою при цьому мене навряд чи хтось вважав... Ніяких особливих амбіцій у мене не було, але ось мета... Спочатку, мені хотілося запам'ятатися Мілані, але потім... Потім, слухаючи твою гру, мені захотілося перемогти тебе. Грати краще за тебе.

Читайте "Більше ніж шоу" і "Гра Ксю", це дійсно цікаві історії, які затягнуть вас у вир цікавих життів творчої молоді)) Мене вже затягнуло ;) 

І звісно, не забуваємо зайти на свіженьку главу мого роману “Ставка на принца”, де героїня намагається виграти парі й закохати в себе принца. Проте вона не знає, що один чарівний чоловік вирішив закохати в себе її. Читайте на сторінках книги чим закінчиться їхня гра.