Вітаю вас, мої любі читачі та ті, кого якимось вітром занесло на мою сторінку!

Насамперед хочу попросити вибачення за довге мовчання. За час повномасштабного вторгнення не могла написати ані рядка, важко було висловлювати задуми на папері. Думки досі плутаються і аж ніяк не хочуть влягатися в речення, бо війна принесла трагедію в мою сім'ю - загинула близька моєму серцю людина. 

Але треба, як той барон Мюнгхаузен, витягувати себе за волосся з депресії. Тому - повертаюся. Вирішила завершити всі свої старі напрацювання, тому, скоріше за все, поки що теми війни в моїх творах не буде, але я обов'язково до неї звернуся.

Сьогодні ж хочу представити вам коротеньку історію Сашка - товариша Романа з "Кохання на кінчиках пальців". Вже давно мої уважні читачки зробили мені зауваження, що у моїх творах інвалідність мають тільки хлопці. Ось, виправляю свої недоробки)))). У розповіді "У твоїх долонях" я познущалася з героїні. Сподіваюся, мені вдалося передати її почуття та переживання. Тож запрошую до моєї нової історії.