Про нове.

Зараз тут прямо у блозі я викладу початок своєї нової книги.буквально кілька абзаців..і мені цікава читацька думка щодо цього.зрештою книга то лише половина праці автора.)

Світ вчергове здригнувся. Неподалік впав снаряд утворюючи вирву глибиною у пару метрів.
  - Важким гатять русняві! - лежачи за укриттям з бетонних загороджень та мішків з піском прокричав Олекса, одночасно сміючись. - Як же вони охрініють коли побачать хто тут стоїть! - народ навколо заржав, ще й так, що майже заглушив вибухи снарядів. На цій ділянці стояли самі лише добровольці. Неукомплектовані як належить. Замість розгрузок кишені, про броніки взагалі годі було й казати, але люди тримались і тримали дорогу. Вузький проїзд поміж двох багатоповерхівок виявився досить зручним для оборони і вельми необхідним для об'їзду основних укріплень. Невелике містечко вже було мйже зруйноване. У будівлях виднілись наскрізні пробоїни, вочевидь від прямих попадань ракет. А навколо все було у вирвах від снарядів.
  - От сучі діти... знову лізуть! - крик Ірини, що ховалася на третьому поверсі, змусив Ярослава вкотре перебігти до "складу", так вони називали ящики, в котрих стояли "коктейлі молотова", розхапавши залишки, люди заховались хто куди, дехто навіть у воронки попадав. 
  Ярослав затих. Здавалося, навіть забув як дихати. За хвилину він почув гуркіт двигунів та скрегіт сталі. Йшла техніка розштовхуючи вже спалену. Ярослав ховався за уламками стіни тож одразу його було важко помітити. За місяць бійні всі місцеві навчилися правильним засідкам. Десяток танків у супроводі кількох бмпшок просувались повільно. Якими довбнями русняві не були, але навіть до них дійшло, що залітати на техніці у будь яку незнайому вулицю то вкрай тупо. Хоча, як підозрював Ярослав,  тупість - це їхня національна риса та ідея. 
  Перед ним сиділа дівчина. Катерина нещодавно долучилася до їхнього імпровізованого загону.  Якщо її описувати трьома словами, то виходило - дуже гаряча голова: спочатку лізе у бій, потім думає. Ярик і зараз бачив як її всю аж трусить, тому поклав руку їй на плече,  від чого вона дуже різко розвернулась. Русява дівчина з великими лютими очима, дивилась на хлопця так, неначе готова була його розірвати голіруч. Маленький ніжний носик, за котрим було видно дихання дівчини, та зжаті губки явно показували напружений стан дівчини. Ярик лише похитав головою та приклав вказівного пальця до губ, натякаючи їй про стриманість. Він вже не раз був свідком того, як провалювались засідки, і чим це зазвичай закінчується. 
  Дочекавшись проїзду першого, Ярик підпалив від вугляка ганчірку на "молотові". Катерина одразу підпалила і свій...
  - Кидай! - крик Олекси став спусковим гачком для добриих двох десятків "молотових" , котрі полетіли прямо у бмпшки та більшість танків. 
  Вогонь, дим та шок змусив руснявих вискочити з бмпшок та потрапити під шквальний вогонь місцевих. Більшість полягла майже одразу. Хтось загорівся та бігав чи катався по землі намагаючись струсити вогонь. Таких добили з чистого милосердя, в полоні з них не буде користі, а лікувати їх нічим. Однак цього разу з полонених нікого й не було. Всіх положили, ті навіть і зойкнути не встигли. Зрештою народ дав вихід люті...
  Втім Ярик з Катериною були зайняті іншим. Два танки, що не потрапили під "молотови", зупинились. Тож їм потрібно було взяти хоча б один цілим. Нехай послужить  їм. Не довго думаючи хлопець затрибнув на вежу та кинув "молотова" у перший т-72... Що змусило останнього різко зупинитись, а екіпаж вискочити прямо під прицільний вогонь. Екіпаж другого танку спробував рипнутись вперед, але через той факт, що Ярик розбив пляшку з сумішшю прямо на люку водія-механіка, все різко зупинилось. Зрештою зайнятись ця суміш могла і від іскри.
  - Ну що, вражі діти, приїхали?! Останнє попередження! Або виходите самі, або спалимо нахрін! - крик Ярослава мабуть був погано чутний через двигун, проте його швидко заглушили. - Повторюю для недоумків: виходите, или сожжєм вмєстє с танком!
 За мить почулася лайка та з люку командира виліз чоловічок, невеликий, вузькоглазий, з "аквафрешем" на уніформі та типовому танковому шоломі...