Слава Україні! Я давно захоплююся книгами, події яких відбуваються у вигаданих королівствах. Історичний антураж, пишні сукні з криолінами та тугими корсетами, мужні лицарі та принци на білих конях. Хоча, коні можуть бути і не білі… Сьогодні хочу розповісти вам про один із таких романів.  Це новинка від Юліанни Бойлук, "Та єдина, яку він шукав". Ця книга з першого рядка полонила мене. Хоч книга лише відкриває свої двері, я вже мала змогу переконатися, що на нас чекає неймовірний сюжет, якому варто приділити увагу.

Ця історія про ще одне королівство Юлі, сповнене інтриг, пригод і небезпек для головної героїні - юної дівчини Фелісії. Фелісія - не типова принцеса. Вона лише позашлюбна донька короля, однак після смерті свого батька-монарха і брата-законного престолоспадкоємця, саме наша героїня стає майбутньою королевою. Однак,підозрюю, що принц і король померли не випадково в такому молодому віці. Загроза нависла над палацом Леонтайну. А коли настають темні часи, на допомогу приходять лицарі. 

Головна інтрига: куди зник принц і чи знайдеться наречений кронпринцеси - син правителя ворожого королівства принц Крістіан? І чи захоче наша героїня, аби він знаходився?

Розкішні описи, пікантні діалоги і атмосфера лицарської епохи чекає на вас у романтичному романі "Та єдина, яку він шукав".

Анотація:

Не кожній позашлюбній доньці короля випадає честь стати спадкоємицею трону. Мені пощастило. Тепер же мало того, що я змушена співпрацювати з королевою - законною дружиною покійного батька, та ще й на мене влаштували справжнє полювання, а мій наречений зник безвісти. Ех, якби не красунчик-охоронець, зовсім здуріла б від цього божевілля.

Залишу  Вам шматочок з останньої глави для апетиту: 

“Принц Крістіан:

— Тут прислали портрет твоєї нареченої. Може глянеш? — в спину мені мовив король.

Портрет? Та ні, дякую. Нащо на неї дивитися, якщо я все одно не збираюся з нею одружуватися.

— Нехай буде сюрприз, — відповів їм. Навіть імені її не спитав, хоча, якщо мова про вороже королівство, то не важко здогадатися. Втім, чхати мені на те! З мене досить!

Не роздумуючи направився в своє крило, дорогою наказавши якомусь слузі покликати до мене Кюрта. Цей юнак був на службі давно, часом і випробуваннями перевірена наша дружба, тож якщо мені хтось і поможе, то лише він.

— Викликали, Ваша Високосте? — забувши вклонитися, спитав молодик.

— Мені потрібна допомога, — прямо мовив я. Кюрт підійшов, готовий слухати, а я серйозно промовив: 

— На днях ми маємо відправитися сватати принцесу. 

— О, мої вітання, — не збагнув трагедії друг.

— Знайшов, з чим вітати! — обурився я. — Я збираюся втекти. Авжеж, втекти з палацу не вийде, так що спробую вже в дорозі. Звісно, зі мною відправлять ще свиту. Її необхідно обдурити. План такий: ти поїдеш зі мною. Вдень ми будемо їхати, а вночі ти допоможеш мені зникнути. Все зрозуміло?

— І куди ви підете один? Це небезпечно! Я піду з вами! — вигукнув він.

— Не підеш ти зі мною! Мені тут потрібна довірена особа. Хтось, хто буде моїми очима і вухами. Зрозумів мене?

— Зрозумів, Ваша Високосте, — зітхнувши, мовив він. Так і вирішили.

Збори минали швидко. Все робили слуги. А я готував свою власну сумку, яку легко міг би носити з собою або прив'язати до сідла на коні. Змінний одяг, трохи їжі, яка не псується, гаманець з золотими монетами і невеликий редикюль з пляшечками різного складу. Були там і снодійні, і від різних хвороб, і серйозніші препарати мало не до отрути. Всі вони дісталися мені від одного алхіміка, в якого я вчився колись. Подумалося, хай буде. Може згодиться…”

І звісно не забудьте забігти на свіженьку главу мого роману про королівство “Ставка на принца”, де героїня вигадуватиме різні способи, щоб завойовувати увагу принца й виграти парі.

Приємного читання!