Виявляється няні потрібні всім;)

Слава Україні:)

Натрапила на цікавеньке і вирішила з вами поділитися:) 

Няня Для Маньяка

від 

Єва Райн

Анотація:

Юля влаштовується нянею в багату сім'ю.

З першого дня дівчина помічає, що там відбуваються дивні речі. А про таємничого власника будинку взагалі ходять чутки, що він – маньяк. Його колишня няня загинула при загадкових обставинах, а дружина – зникла...

Юля вирішує піти, але до дивного роботодавця в цьому моторошному домі в неї неочікувано виникають сильні почуття…

Фрагмент для ознайомлення:

Юля так і не піднялась з дивану. Кабінет миттєво втратив свою атмосферу затишку та інтимності. Нервова метушня пані Ковальської нагадувала якийсь смерч, чи віхолу. Кружляючи по кабінеті, жінка дивом не позносила стелажі. Від тієї аристократичності, впевненості і величі, якими вона оглушила Юлю під час першої зустрічі, не лишилось і сліду, а обличчя Анни Петрівни, здається, постаріло років на 15. 

– Що ж ти сидиш, як пень?! – в решті-решт не витримала Анна Петрівна. 

– А що ти пропонуєш, мама? – з натиском, карбуючи кожен звук звертання, але все ж так само спокійно спитав Саша. 

– Ти хоч розумієш, хто стане першим підозрюваним, після того, що сталося з Еммою? 

– Не розумію. Чесно не розумію. Я не бачив Ірму чорт-зна скільки часу. Але постійно отримую від неї рахунки і плачу за її борги. Вона постійно шукала проблем на свою голову, і, схоже, таки їх знайшла.

Кам’яний спокій Саші почав дратувати і Юлю. Навіть вона, не так довго знаючи родину і її історію, розуміла, до чого може призвести ця ситуація. Та й навіть якщо мова про колишню дружину, все ж вона бодай колись була близькою людиною. Навіть якщо спогади про час разом не найкращі, ніхто не заслуговує на таке ставлення після смерті. Особливо такої страшної. 

– Дуже мало часу в нас, Саша. – Ковальська обережно опустилась в пурпурне крісло напроти. – Нам треба щось робити, доки тебе не потягли в кайданках в камеру. 

– Мамо, я не вбивав колишню дружину. 99 відсотків часу я кручусь в бізнес-колах регіону, з партнерами, постачальниками, адміністрацією міста. В мене алібі на кожні 20 хвилин останніх півроку. Як би не дратувала мене Ірма, я навіть в думках не бажав їй смерті. Скоріше щастя і успіху, але десь за кілька тисяч кілометрів від мене і малих. Хай поліція шукає справжнього вбивцю. 

– Це твоя думка. Після того, як дві смерті, два вбивства будуть співставлені, ти загримиш за грати навіть без можливості вийти під заставу. 

– Які два вбивства, мамо? 

– А, ну ти ж в нас свята простота, і нічого не знаєш, зайнятий звабленням чергової няньки. – закипіла Ковальська. – Коли ж тобі цікавитись такими дрібницями, як майбутнє звинувачення у вбивствах. А я ось цікавлюсь, замість заслуженого відпочинку бігаю по відділках і слідчих. Нянька твоя колишня не сама втопилась. Допомогли їй. І слідак тепер знову її справу підняв. А тепер, з Ірмою, в них навіть на папочках економія вийде, все в одну справу зліплять. 

– Що? Що ти меле… говориш? Кому треба було вбивати Емму? Навіщо?! Що це за маячня? Чому ти раніше не сказала? Ти знаєш, як ненавиджу таємниці? Невже я не мав право знати... – нарешті на обличчі Саші проявились почуття. Тільки які саме, Юля поки не розуміла. До жаху хотілось чогось солодкого, щоб погасити пожежу думок в голові. 

"А я ж теж нічого не сказала Саші". 

Юля розгублено дивилась на чоловіка. А він мовчав, певно перетравлюючи отриману інформацію. Але одне радувало Юлю – його подив був щирим, а значить, він дійсно нічого не знав…

 Приємного читання!

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Ваша Каміла