Сьомий розділ роману "Спадок художника" на сайті

Вітаю всіх! Оскільки справжня зима до нас не йде, залишається лиш її писати. Не люблю холод, але все ж хочеться сніжку, котрий в нас став вкрай нечастим гостем, й святкового настрою, хоч крапельку, щоб не впасти духом. Тож,

Нарешті настав (уже як кілька днів) довгожданний фінал Нового Атлантиса. Не знаю хто як, а я його дуже чекала, бо мені кінець дуже солодко-романтичний, зимовий. У Кіановому стилі :) Та й Віві виявила себе незвично романтичною

Знаю, перефразовуючи класика, що в майбутнє можуть тільки лиш всі дивитися, а тому напишу те, що напишу. Не всі вміють, а я і в собі сумніваюся, та спробую. Тим більше, спочатку наберу підписників, а далі все зливаю блогами.

— Ви щось забули, пане Лісовський? — кажу, не обертаючись. Бо ні бажання бачити його знову, ні відваги. Вони вийшли з кабінету хвилин зо десять тому і, я була у своєму праві підійти до вікна, що виходить на місто, аби

Вітаю, дорогі читачі. Сьогодні хочу додати у ваш день ще трохи романтики і пригод. Наступна частина новинки «Не вірю очам!» вже на сайті, ласкаво прошу. Хто ще не встиг познайомитися з героями цієї книги, будь ласка,