Відділ особливо тяжких спокус_завершено й гаряче!

Слава Україні дорогі читачі й колеги

Мені хочеться поділитись із вами новинкою від Каміли Дані

Відділ особливо тяжких спокус

Дізналась я про дану книгу з ФБ і чекала її виходу на букнет. Каміла обіцяла гориченький сюжет і те, що дана історія буде виставлена одним махом, що не могло не зацікавити! І ось 16 числа на порталі появилась обіцяна книга яку я одразу додала собі в бібліотеку і почала читати.

Щоб не бути багатослівною скажу те, що книга мене не розчарувала, а навпаки – заставила усміхатись і перенестись у вир пригод разом із головними героями.

Впевнена книга багато кому сподобається варто лишень прочитати першу главу і вас понесе далі)

У тексті є:бос_і_підлеглі, поліцейський_з_почуттям_гумору, кохання_з_першого_погляду

Анотація до книги

Життя надзвичайно прекрасне. Мені тридцять п'ять, неодружений. Робота – казка. Наставляю на шлях істинний злочинців. Вдома завжди віддано на мене чекає лінивець, ні, лінивець не я, а моя домашня тваринка, мила та спокійна. Із спільного у нас тільки те, що ми постійно голодні, тільки голод у нас різний. Йому смакує салат. Мені – німфи. Всі задоволені. Але все кардинально змінюється того дня, коли в моє чарівне життя вриваються три сексі-бандитки.

Уривок із книги:

— Отже, — вриваюся до спортзалу до своїх військ. Всі троє перелякані, червоні, мабуть, бігли всю дорогу. Ха! А ви як думали, товстопузики, наш зоопарк працює цілодобово! — Хто вчора затримав дилера? Правильно — ніхто! Значить, ви будете покарані негайно.

Пукалка незрозуміло кліпає, в очах ще хлюпається зелена рідина, але боєць гордо стоїть на десятисантиметровій шпильці, намагаючись врубатись у тему. Респект!

Друкарочка опускає очі, смикає пальчики. А Кірочка, складає руки перед собою, запитально вигинаючи брову. Не розуміє, чапля, що за … і що тут начальник збоченець втирає.

— Можна питаннячко? — ти дивися, які ми ввічливі за ніч стали.

— Давай, прогульщице, блисни розумом і кмітливістю, — зупиняюся навпроти. Відводить погляд, чим ще більше розпалює в мені злість. Хочу подивитись у зелені очі та зрозуміти, бреше вона чи ні.

— Про що мова? Ви ж учора до клубу ходили. Я думала…

— Знаєш, у чому проблема жінок? — перебиваю. Мене тіпає і я навіть сам не можу зрозуміти стан свого тіла. — Вам не варто думати, інакше армагеддону не уникнути, — тільки зараз зводить очі. Стійко тримає оборону, гордо, задираючи підборіддя.

— А чоловіки, на вашу думку, краще?

Початок історії знаходиться тут

Завжди ваша Міка Стів