Нестерпна русалка від Міки Стів:)

Слава Україні:)

Пропоную вашій увазі історію сучасної русалки.

Нестерпна русалка

На вас чекає багато гумору, пригод, проблем і, звісно ж, кохання =)

АНОТАЦІЯ

Та у цієї дівчини роздвоєння особистості! Вона ж думає, що русалка!

Дзвонив у всі психіатричні лікарні, подавав заяву у відділення поліції, запитував у групах пошуку зниклих людей, не риб! Намагався викинути зі свого будинку, забути на заправці або в супермаркеті, але вона однаково поверталася до мене, говорячи, що вода все пам'ятає і підказує, куди йти, від чого я починав ненавидіти її та заодно своє життя. Але головне питання залишилося відкритим — як, чорт забирай, вона потрапила у мій автомобіль зовсім голою, при швидкості під сотню і на трасі?!

Русалка у сучасному світі? Що на неї чекає?

Як дівчина буде звикати до незвичайностей та дикостей на землі?

А наш красень? Він не збожеволіє від викрутасів Еріки?

Фрагмент для ознайомлення:

— Привіт, бабусю, — усміхнулася я щиро, адже завжди любила цю русалку, а ще вона була проти мого весілля з Тисаном, що давало їй додаткову любов від внучки.

— Привіт, онуко, — розпливлася старенька в усмішці. — Як твої справи?

— Могли б бути краще, — зізналася я. — Але ти й так знаєш, тому не розповідатиму.

— Ще б пак! — підтримала мене бабуся, зобразивши невдоволення на старому обличчі.

— Я до тебе у справі, — підпливши ближче, вмостилась я на старий корал. Він з тих рідкісних, які не колють у лусочки, я могла на ньому дуже довго просидіти, але не про це зараз.

— І що ж ти хочеш цього разу? — звузивши очі, поцікавилася бабуся. Вона мене дуже добре знала. — Допомогти тобі скласти ідеальний план, як не вийти заміж, або прикрити, поки ти десь лусочки смажитимеш на камені, або ж поплисти до тих смачних водоростей, щоб я зробила собі маску, а ти пожерла їх?

— Бабуль-ь... — простогнала я. — Твої варіанти привабливі, але у мене серйозніше прохання.

— О-у-у... навіть так,— потерши долоньки, пожвавішала бабуся. — Я за будь-який заплив, аби хвіст не втратити.

— Ти вмієш відволікти, — крізь сміх вимовила я. Бабуся хоч і стара, але іноді поводиться наче маленька, розбещена русалка.

—  То чому мнемо колючих їжаків? Говори, раз притягла до мене свій хвіст, — її серйозний тон говорив про те, що хіханьки-хаханьки треба припиняти і говорити по суті.

Роман знаходиться тут