Знижка!“Іди за мною” та Новинка!

Мої вітання! 

Почнемо з приємностей - сьогодні протягом дня діятиме знижка в 25% на книгу “Іди за мною”. Завершений роман за ціною передплати, тож хто міркував: “Варто, чи ні?” - однозначно варто). Це суто моя, суб’єктивна, думка, адже мені мої романи однозначно подобаються, так що навіть редагувати їх не вдається добре, бо все відволікаюсь на сюжет, і деколи не можу повірити, що то я написала))) ха-ха! скромність, то не моє)))

Ну і НОВИНКА

“Кохання тут зайве”

Уривочок:

- Кого я по твоєму можу привести з собою? – здається Матвій Сергійович уже й забув, що тільки нещодавно переконував Ліду в останнє зіграти його пасію.

- Ніби ти мало жінок знаєш! Якусь знайдеш, щоб посвітилася разом з тобою. – відказує жінка, легковажно махаючи кистю.

Я ж завмерла на місці. А що? В них тут цікаво. Тільки й крутила головою, переводила погляд  з одного на іншу.

- Те, що знайомий з багатьма, мені не сильно допоможе. Бо такою, яку б міг привести в дім батьків не знаю. Тим більше потрібно, щоб вона не плекала марні надії в мою сторону. Бо тут ніби «все Ок», а потім починається… - смішно куйовдить собі волосся шеф.

Зараз схожий на малого хлопчиська, який придумує, щоб то повідати батькам, щоб не признаватися в своїй провині. Мов не я розбив м’ячем вікно, а воно само, від звуку літака, що пролітав поряд.

- Чому не знаєш? Я, наприклад з однією такою знайома! – так само легко, жартома відказує йому Ліда Юріївна.

Хитро примружує очі. Дивиться то на мене, то на шефа.

- Марто, а ти як? Вважаєш нашого Мета привабливим? – від несподіванки відкриваю рота. Тільки очима – луп-луп.

- Кхм-кхм. – стараюся зібратися з думками.

- Та чого ти. Говори правду. – спонукає мене до відповіді Ліда.

Шеф зараз також дивиться на мене, не приховує посмішки. Це ж треба. Змусили мене червоніти. І не скажеш же, що Матвій не привабливий. Він не те що не привабливий. Він красивий. Проте, особисто мені він не цікавий. Здається я застрягла.

- Ой та не жалій ти його его! – посміюється Ліда. – Кажи як думаєш.

- Ну… звичайно він привабливий. – видавлюю я.

Коли б сказала по іншому, то можна було б запідозрити мене в сліпоті.

- Але. Та кажи вже, Марто! Не звільню ж тебе! – насміхається наді мною шеф.

- Та нема ніякого «але». Ви привабливий, може й красивий чоловік. – вперто продовжую я.

- Хочеш за мене заміж? – швидко додає Матвій.

- Боже упаси. – ой, здається я це в голос сказала. Швидко прикрила долонею рота. Та всі вже все почули.

Ліда Юріївна не стримувала себе. Сміялася, тримаючись за живіт. Матвій також посміювався наді мною, проте не так відкрито.

- Думаю, Мет, ти зрозумів до чого я веду. – так само весело продовжує Ліда.

Я ж також уже почала догадуватися до чого всі ці питання.

- Ні, ні! Я в цьому участі брати не збираюся! – голосно говорю я.

Та де там. Цей каток уже не зупинити.

- Мартусь, ти ж не можеш мене залишити самого в цій ситуації. Ми таку легенду придумаємо!!! Така історія кохання в нас вийде, всі романісти заздрити будуть! – намагається вмовити мене чоловік.

- Не буду. Я не актриса. Я не вмію притворятися. – продовжую сперечатися.

- Мартусь, а якщо я накину тобі премію?! Приблизно так – в два твої оклади? Відкриєш в собі акторські здібності?! – продовжує своє мій шеф.

Швиденько в голові перераховую, що ж то мені коштуватиме. Якраз буду мати на перший місяць оплати курсів крою і шиття. Що ж. Заради цього можна й побути один вечір закоханою в свого шефа.

- Ну… якщо подумати! – тягну я, щоб так легко не погоджуватися.

- Чотири. Чотири оклади. І звичайно моїм коштом сукня, і все, що тобі буде потрібно для вечора. – сам піднімає ставки мій шеф.

- Згода. – кидаю я, поки він не передума….

Читати тут)