99 читачів :)

Люблю такі числа :)

Це так круто, що ви мене читаєте!  99 прихильників "Відьми і Декана", ви мене надихаєте! 

ДЯКУЮ!!!

Режим викладки нових розділів зберігається: два дні викладка, день на перезавантаження :)

А зараз невеликий тізер з 13 розділу.

До зустрічі!!!

Ольга машинально ступила кілька кроків, але перед самими дверима зупинилася. З двох боків жовто сяяли старовинні ліхтарі. Всю ширину подвійного полотна займав вирізьблений герб. На червленому щиті стояв дибки вороний кінь, щит вінчав лицарський шолом, з якого в усі боки плелися завитки листя й тюльпанних квітів, а вінчав герб ще один жеребець, який звився вгору. Стах здалося, що в нічній тиші вона почула шалене іржання.

— Що ми тут робимо?

— Йдемо до мене. Вважайте, що отримали запрошення. 

— Я хочу додому.

— Правда? — Ван Раппард розвернув Ольгу лицем до себе. — Хочете сидіти на самоті в підвальній  кімнатці і боротися з власними демонами?

— Це не ваша справа! — Ольга задрала підборіддя і зціпила зуби, дивлячись просто в очі декана.