Вчора я розкрила карти про нашу з Камілою Дані сьогоднішню новинку, показала вам назву, анотацію, обкладинку та уривочок. Сьогодні історія вже на сайті, це мій пʼятий роман в співавторстві, історія повністю написана, викладка буде через день, тож запрошую =)) 

Особлива книга, вона трохи відрізняється від інших моїх історій, ви це одразу відчуєте) Я люблю, дуже люблю експерементувати, і сподіваюсь, вам сподобається цей наш експеримент. 

Книга вже на сайті, її можна читати з прологу тут.

Ну а для тих, хто ще не читав анотацію та уривок, продублюю інформацію з минулого блогу: 


АНОТАЦІЯ ДО КНИГИ:

Руслан: "Я завжди думав, що в моєму житті вже все вирішено: у мене була дівчина, ми очікували на дитину і збиралися одружитися. Але зустрівши справжнє кохання зрозумів, що не хочу просто пливти за течією і жити за звичкою. Я тонув у очах коханої, тонув у почуттях до неї й вже готовий був покинути старе життя заради нового і щасливого, однак доля вирішує інакше. Я зможу жити з некоханою, якщо це заради дитини, моєї крихітки. Я зможу, правда?"

Марта: "Я завжди мріяла про успішну кар'єру, коханого чоловіка і велику родину. Зустрівши кохання зрозуміла, що це назавжди: серцю не накажеш розлюбити. Ми потонули в почуттях і зовсім скоро доведеться розплачуватися за щастя. Я зможу все перебороти, пережити завдяки моїй малесенькій донечці."

Тепер обкладинка та назва, ну і найголовніше - імʼя мого співавтора для пʼятого роману в співавторстві))) Отже, зустрічайте "Поверни мою душу" Влада Холод і Каміла Дані)):

(ЯКЩО картинку не видно, то поновіть сторінку, також картинка кликабельна)

УРИВОК з 1 ГЛАВИ ВІД МОГО ПЕРСА:
 

Київ сьогодні доволі похмурий і порожній, напевно тому, що я виїхав раніше, ніж починались затори. Ловлю себе на думці, що так швидко приїжджати додому мені не хочеться, однак розумію, що ми з Сонею маємо подолати це все, я дуже кохав її. Кохаю. Я кохаю її.

Саме з такою установкою під’їжджаю до перехрестя перед нашою вулицею. Згадуючи усі позитивні спільні моменти, навіть злегка веселішаю: у нас було дуже багато хорошого...

Побачивши на перехресті лавку з квітами, паркуюсь на узбіччі, щоб купити її улюблені червоні троянди. Пам’ятаю, коли ми тільки починали зустрічатися, вона обожнювала, коли я дарував їй ці квіти.

Купую величезний букет з тридцяти трьох троянд, і тепер вже в піднесеному настрої, їду додому. Машину залишаю за хвірткою, щоб вона не побачила її раніше за мене, щоб не зіпсувати сюрприз. Принаймні раніше вона дуже любила такі сюрпризи.

Знаю, що вона не очікує мене так рано, тому майже беззвучно відмикаю спочатку хвіртку, а потім і вхідні двері, після чого тихо заходжу до передпокою нашого будинку.

Одразу чую її голос десь з вітальні: вона завжди розмовляє телефоном голосно та емоційно.

—...Машо, ти не розумієш... Я, авжеж, кохаю його, але все одно він не має права вирішувати, коли мені народжувати! І якщо він мене любить, то мусить одружитися. Інакше виходить, що він хотів узаконити наші стосункі тільки заради дитини!

Мушу, значить? Он воно як...

Замість того, щоб роззутися, пройти в будинок і подарувати квіти жінці, з якою я збирався прожити усе життя, я розвертаюсь і йду геть.

Вже коли виходжу з калитки, вона дзвонить мені, однак я не хочу з нею розмовляти та просто ставлю її номер на тихий режим. Не хочу псувати собі настрій в день народження матері. Сьогодні — її день, і я не змушу її знов переживати за мене.
 

Запрошую вас розпочати нову подорож книгою "Поверни мою душу".

О, і ще, запрошую вас до моєї сольної історії з щоденним оновленням "Гра Ксю" про скрипальку(безкоштовно в процесі) 

Обіцяю, буде цікаво.  

Додали до бібліотеки?;)