Доброго вечора!
Ви вже оговталися від попереднього розділу книги "Психолог особистого призначення?" Та лише попереду пригоди ще цікавіші.



Уривок

Мені здавалося, що моя злість в будь-яку хвилину може підкинути мене і направити на розправу з чоловіком. Не бачу нікого навколо, лише здалеку чую голос психолога.
— Вікторіє, дихайте глибоко. Ми зараз підемо і купимо Вам води. Злість – не найкращий союзник у таких ситуаціях. Ви можете наробити дурниць.
Я перевіряю тим часом зроблені фото на телефоні і задоволено посміхаюся. На одному фото ідеально видно обличчя Міші.
— Я зробила вже одну дурницю – одружилася.
— Не картайте себе. Ви не знали, що Ваш чоловік виявиться слабким.
— Слабким? — я розвернулася до психолога, який сів біля мене поруч, — Він – клятий зрадник. Не слабкий. Лише погляньте на його руки і лисину. Теж мені слабкий…
— Сила людини не в тому, як вона виглядає, — мовив він, — Сила – це бути вірним своєму слову. Бути чесним перед родиною і собою. 
— Хай йому!
Я різко підводжусь і хочу вибігти аби сказати Міші все, що я про нього думаю.
— Не варто, — каже психолог не підводячись з дивану, — Так Ви в його очах кращою не станете.
— А що робити?
— Сядьте, — він бере за руку і тягне на диванчик, — Ви помститеся йому.
— Що? — дивуюся тому, що пропонує, — Хіба психолог може таке порадити?
— Може, але зробити це потрібно правильно.


Читати далі