Те, про що звикли мовчати, або що з Мішель?

Привіт, любі. 
Цей блог для мене особливий. Написала його давно, ще в минулому, спокійному житті, коли найбільшим бажанням було розповісти людям про речі, які не звикли обговорювати, і все чекала моменту, коли ж знайду вдалий момент у "До біса моду". То ж тепер лишаю його таким, яким він був в оригіналі.

Привіт, любі.
Впевнена, багато хто з вас (якщо, звісно, ви читаєте «До біса моду») запитує себе й тихенько вже починається агритися на автора та Мішель за те, що героїня настільки слабкодуха. Вже неодноразово були натяки на те, що з Антоном вона не щаслива, тому виникає логічне запитання – а на біса взагалі їй здалися ці стосунки? Чому б тоді просто не кинути хлопця? Тим паче, що поруч є Андрій... Сьогодні я поясню це, а заразом і спробую поговорити з вами про таке розповсюджене явище, як аб'юз.

Аб'юз – це психологічне насилля однієї людини над іншою. Воно може бути як між партнерами (чит. - коханими), так і між родичами, колегами, друзями та й взагалі між будь-якими людьми, які часто й близько спілкуються між собою.
У нашому суспільстві на нього рідко зважають, бо ж немає ані фізичного контакту, ані якихось відвертих погроз. Втім… воно існує.

Для початку хотіла б розкрити вам невеличкий секрет – багато років тому я й сама мала подібні стосунки й виступала у ролі слабкої сторони. У той час про аб'юз взагалі ніколи не говорили, то ж зрозуміти, що й до чого, змогла не так давно, хоча вже тоді розуміла, що щось не так. Чесно кажучи, якби не стороння допомога, то навряд наважилася б розірвати ці стосунки – занадто великим був вплив тієї людини на мене. Що значить «занадто великий»? А те, що я щиро вірила у те, що маю вибачатися зі сльозами на очах та доводити, що нічого інтимного між мною та людиною, з якою вийшла одночасно з приміщення, в мене немає. Було й таке) Зараз моторошно згадувати про це, але тоді я вважала, що нічого страшного в цьому немає – ревність же виникає виключно через кохання, чи не так? До речі так, у таких стосунках ти часто помічаєш і моменти ніжності, приємної уваги до себе та ще багато «мішури», яка допомагає закривати очі на все інше.

Коли почалися інші мої стосунки, то я напевно ще з місяць відходила від шоку – в мене не просили доповідати де я була, з ким говорила телефоном, та ще багато чого іншого. А це ж, слава богам,  у нас був такий вік, що й не думали жити разом принаймні ще декілька років.

То ж про те, що відбувається з Мішель я дійсно добре знаю й розумію. Не вважайте її, будь ласка, слабкою чи дурною – вона занадто довірлива й багато в чому не впевнена у власних силах, а «коханий» вміє вдало надавити на ті «мозолі».

Поговоримо про ознаки аб'юзу (до речі кривдниками можуть бути як чоловіки, так і жінки й при цьому не здогадуватися про шкоду, яку завдають іншим). Деякі з них Мішель відчула на собі, інші ж, на щастя, її оминули.

1. Ви постійно підлещуєтесь до партнера (пам’ятаєте про випадок з прізвиськом?);

2. Ваш партнер використовує методи газлайтингу („Я ніколи не говорив/робив цього“);

3. Партнер вимагає постійного звіту «де, коли й з ким» (ну, тут і говорити не потрібно – чого лише вартий «моніторинг» її листування);

4. Партнер говорить образливі слова на вашу адресу, маскуючи їх під «жарт» (постійні натяки на те, що Мішель неповноцінна через свою хворобу, хоча це й не її провина);

5. Ви вибачаєтеся навіть тоді, коли знаєте, що не зробили нічого поганого (згадайте, як нервувала під час зустрічі з Андрієм);

6. Ваш партнер то дуже гарячий, то дуже холодний (постійна зміна настрою Антона від ненависті до щирого співчуття й кохання);

7. Партнер відмовляється визнавати ваші сильні сторони та знецінює досягнення (паркур - то дурня, чи не так?);

8. Партнер обмежує вас в емоційній близькості, сексі чи грошах з метою «покарання» (тут скоріш можна навести приклад постійних образ хлопця);

9. Ви втратили сексуальний потяг до партнера;

10. Ви відчуваєте жалість до партнера, попри те, що він завдає вам болю;

11. Партнер дуже часто раптово змінює плани з метою зробити сюрприз (ну, про це чимало писала в самій книзі, і так, це більше схоже на тотальний контроль).

Аб'юзер часто вишукує слабкі сторони партнера й давить на них, маскуючи під щось приємне. Наприклад «Ну так, нехай тобі б і не завадило скинути кілограмів так 20, але ж я все одно з тобою», «Ну то й що, що в ліжку ти ніякий, але ж ми все одно щасливі». З часом все може мати жорсткіші форми, абсолютно знецінюючи все те, що є в партнері хорошого й проштовхуючи думки про те, що нікому ти більше не потрібен, та й взагалі маєш бути вдячним за те, що тебе терплять поруч із собою.

Саме тому з часом людина стає залежною від думки свого ж кривдника й у більшості випадків навіть не розглядає варіант щось змінити – навіщо, якщо сам по собі ти нічого не вартий?

Якось так) Сподіваюся, інформація була трохи корисною й пояснила, чому в «До біса моду» Мішель в певний момент стала слабкою та апатичною.

Сумно? Так. Але головне - вчасно позпізнати проблему - це перша й найважливіша перемога. Хай там як, обіцяю - і в Мішель, і в Андрія буде щасливе майбутнє. Але як вони його отримають - те ще питання...)))