Мої вітання, любі читачі!
Як ви вже помітили, роман "Дозволити все", офіційно дописаний. Зізнатися, написання затягнулося, не все написалося як хотілося, та й взагалі останні глави писалися через силу. У час війни якось не до написання еротичних романів(
Тим не менше, я рада, що пересилила себе і дописала. Допомагало те, що у цій книзі було дуже багато знайомого для мене (параплани, робота в колцентрі, передшлюбні науки, видалення родимок, квартира під Високим Замком). До речі, одна з найяскравіших персонажок твору - тьотя Ґєня - має реальний прототип. Я трішки списала її характер і сиві кучері з тітки свого чоловіка, навіть ім'я те ж дала.
Якщо чесно, ця книга починала писатися з великим ентузіазмом, але дописувалася з повною байдужістю. Думаю, ви мене чудово розумієте. Війна переламала щось всередині кожного з нас, ми більше не будемо тими, що до 24 лютого. Й історії, які писатимемо (чи то йдеться про твори, чи про наші життя) не будуть такими, як раніше.
Отож. Чи варто очікувати нову книгу від Устини Цаль? Так, звісно. Питання у тому, коли саме. Якщо чесно, я написала кілька абзаців нового роману і сподіваюся, що над цією історією працювати зможу. Бо це історія, яку треба розповісти. Не спойлеритиму раніше часу і сподіватимусь, що знайду сили на написання. Зрештою, нова реальність диктує нові умови, і до них якось треба пристосовуватись.
Дякую усім, хто залишився з моїми героями, попри ракети над головами. Сподіваюся, читання дозволило вам трохи відволіктися. До зустрічі на сторінках нових книг!
І, звісно, перемоги нам!
Все буде Україна!
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за те, що пишете в такий час! Натхнення вам!
Irena Nigels, Дякую! Навзаєм, і Вам натхнення!
Треба мати велику мужність і душевні сили, щоб писати щось таке легке і невимушене, як цей твір, зараз. Дякую, що знайшли можливість його дописати. Буду брати приклад з тих авторів, які продовжують творити. Так, творчість більше не буде такою, як раніше, але в ній буде набагато більше сенсів, що дуже важливо.
Слава Україні! Разом до Перемоги!
Ліна Алекс, О, це чудово) Тоді чекатиму новинки від Вас!)
Так і хочеться передати привіт тьоті Ґені)) На подив, читання дійсно відволікає. Хоч на ті нещасні п'ять хвилиночок. Але все ж!! Ти ніби "прокидаєшся" навпаки з цього жахливого "сну". Дякую за це!! А на новинку чекаю обов'язково!! Обіймаю)❤️
Аля, Рада, що змогла тебе трохи відволікти❤ Обіймаю навзаєм!
У мене теж зараз такий само стан. Дописую твори, початі до війни, чесно кажучи, трохи через силу. Далі планувалося почати працювати над легкою і веселою історією, але зрозуміла , що вона в мене точно не піде. Тому відкладу її до перемоги. А натомість хочу написати сімейну сагу, де було б і минуле, і сьогодення, і роздуми про майбутнє...
Мар, Дякую!
І мені було важко в перший період війни та, якби не передплата, то не писала б. А потім побачила коментарі від читачів, що їм це потрібно, тому надихнулася. Пишіть і творіть!
Аделіна Янг, Так, коментарі читачів однозначно додають сил! І Вам натхнення!
Чудово розумію, що писати (чи дописувати) такого роду твори зараз дуже важко. Навколо обстановка, яка ну зовсім не сприяє романтичним настроям. Немає звідки брати натхнення! Тому дякую, що не полишили почате і знайшли сили допрацювати твір.
Мирного усім нам неба!
Любов, Так само, як і до читання подібних історій зараз не дуже є настрій. Тому дякую, що читали!
Миру і перемоги!
Дякую. Слава Україні. Героям Слава. Все буде Україна!!!
Анастасия Степанюк, Неодмінно! Чекаємо перемоги!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати