Нарешті вівторок і новий блог.
А це означає, що в книзі "Психолог особистого призначення" є оновлення. Що взагалі відбувається у новому розділі?


Уривок

Під час переодягання маю відчуття, що не хочу повертатися додому. Хоч вже сьома година вечора – йти не хочеться. Сьогоднішній день я провела із дочкою. Потім вирвалася на зустріч з психологом, а далі що? Раніше ми проводили вихідні з Мішею, а зараз всі вихідні він знаходить важливіші справи за мене. Ось і сьогодні замість того, аби провести день із мною і Елі – він пішов на зустріч зі своїм директором.
«Це може вплинути на мою зарплатню» — сказав мені.
«А я? Хіба моє ставлення більше тебе не цікавить?» — думала, але цього йому не сказала.
Скільки разів ми сварилися, скільки я ображалася… Нічого не виходить. До того ж в будь-яку нашу сварку влазить свекруха, яка звісно починає захищати свого працьовитого синочка.

Жену свої думки геть.
Виходжу з примірочної, але завмираю. Серце починає стискатися і я ледь не втрачаю свідомість.
Мій психолог, який не очікував такого повороту – підхоплюється з дивана і хапає мене під руки.


Мерщій читати, бо там таке...