Вітаю, мої любі Натхненники!!!

«МІЙ НОРОВЛИВИЙ ЗВЕДЕНИЙ БРАТ»

Молодіжно, гаряче та чуттєво.

Уривок:

"Хочу додому. Чи хочу танцювати? Потанцюю і через годинку додому.
   Танцмайданчик – зустрічай мене!
   Я знову танцюю. Лейла знову біля мене. Ми відриваємося на повну.
   Чесно я не пам’ятаю, як і скільки ми ще танцювали до того часу, як переді мною опинився гіганський торт з феєрверками на ньому, але я добре пам’ятала, що я бажала, коли задмухувала феєрверк.
   «Хочу щоб Нейт покохав мене».
   Торт. Танці. Знову келих шампанського, який Лейла люб’язно забрала з моїх рук. Знову танці. Танці і таксі.
   О, я їду додому.
   Таксі зупинилось. До нього хтось підійшов.
   Нейт?!
   Він розрахувався з таксистом, а я не хотіла виходити з автівки.
   — Давай руку, п’яничко. — Засміявся Нейт, смикаючи мене за руку.
   — Не називай мене так. — Я забрала свою долоню, і хмикнувши, забилась ще далі.
   — Ханно, негайно дай мені руку і вилазь з автівки. Швидко! — Його голос зробив так, що я протверезіла за одну хвилину.
   Господи, як соромно.
   Я вибачилась перед водієм і швиденько вибралась назовні.
   — Ти мені не татко, не вказуй, що робити.
   — Проте… — він замовчав і важко видихнув. — Я твій брат.
   — Зведений.
   — Але, все ж таки.
   — Ага.
   — Дай руку, я допоможу тобі дійти додому без галасу. — Він потягнувся до мене, а я відскочила, як ошпарена. — Що таке?
   — Не торкайся мене.
   — Та, що з тобою таке? Ти що навіжена?
   — Просто не торкайся мене. — В моїх очах з’явились підступні сльози і він їх побачив.
   — Ханно… це все алкоголь. Мине. Але більше не пий.
   — Вказуй Надірі, а до мене не лізь. — Я поспішила піти, але зачепилась за щось і ледь не впала.
   Це щось, - були власні ноги. Сором.
   — Дай руку. — Нейт схопив мене, не даючи впасти.
   — Не торкайся мене після неї. — Заплакала я і побігла до будинку.
   — Ханно, зачекай. — Я почула його голос, а потім його руки схопили мене і перекинули через плече.
   — Що ти робиш? Ти що здурів? Відпусти негайно! Нахаба! Не маєш права зі мною так поводитись! — Я закалатала по його спині кулачками, а він лише засміявся.
   — Ханно не витрачай дарма енергії і взагалі тихіше себе поводь, якщо не хочеш щоб мама та Джек побачили тебе в такому стані.
   Він був правий. Я не могла сперечатись з цим.
   — Тоді відпусти мене.
   — Ні. Я занесу тебе до твоєї кімнати. Ти ж по сходинках сама не підіймешся.
   І з цим сперечатись я не могла. Тож… хай несе.
   Коли ми дійшли до моєї кімнати, (вірніше мене донесли), Нейт відчинив двері, і увійшовши всередину, опустив мене на ноги. Я захилиталась, і він мене схопивши за плечі, втримав на місці. Зустрівшись очима, ми на кілька довгих секунд дивились у вічі одне одному, доки я не відвернулась.
   — Дякую за доставку. — Засміялась я.
   — Тихіше, Ханно.
   — Нейте, не прикидайся таким правильним. Я багато чого про тебе знаю. — Я подивилася на нього через плече і знизила плечима.
   — Цікаво, і що ж ти такого про мене знаєш. — Нейт підійшов до дверей та зачинив їх. Спершись об двері спиною та схрестивши руки на грудях, він дивився на мене у притул.
   — Як ти відривався вдома».

(Книга сповнена смачної полунички, але нажаль тут я не можу поділитись такими уривками, тож запрошую до книги)

О-о-о… і ще одне – скоро СПЕКОТНА НОВИНКА
 «ІСАЯ. РЕВАНШ»


ЗАПРОШУЮ ПІДПИСАТИСЬ НА АВТОРА, ЩОБ НЕ ПРОГАВИТИ НОВИНКИ, ЗНИЖКИ ТА ОНОВЛЕННЯ.

СТЕЖИТИ ЗА СТОРІНКОЮ АВТОРА.

Моя сторінка в ІНСТАГРАМ

Моя група в ФЕЙСБУК

Моя сторінка ФЕЙСБУК