Знаю, що останнім часом багато пишу, але не можу по іншому.
Мій восьмирічний син, який завжди серед однолітків виділявся спокоєм, підвищеною чутливістю до справедливості та ввічливістю почав говорити про вбивство. Раніше його обурювало, як однокласники можуть битися між собою і для чого... Для нього навіть неприйнятно те, що діти списують і видають вчителю чужі роботи за свої, бо він розумів, що це обман, що так неправильно. Зі самого народження я багато з ним займалася, вчила як правильно жити, бо, незважаючи на жорстокий світ, хотіла, щоб він в першу чергу виріс хорошою людиною, справжнім мужчиною. Мій хлопчик любить вчитися, багато читати, обожнює ходити до школи...
А що ми маємо? З першого класу ми стикнулися з ковідом і майже не ходили до школи, в другому класі це продовжилося... А зараз війна забирає невинні життя, приносить страждання та муки. В наших дітей втрачене дитинство, бо вони ставлять прості та наївні запитання: "Мам, а чому росія на нас напала?", "Чого вони вбивають, хіба не знають, що так не можна?", "Мам, Бог покарає їх за все?"...
Коли ми готувалися до першого класу, то він читав дитячу Біблію (Старий Завіт), після кожної прочитаної глави він ставив такі прості та водночас розумні запитання, над якими ми дорослі рідко задумуємося... "Мам, а чому Каїн вбив Авеля?", "А чому люди стали такими жорстокими, коли стався потоп? Чого їм не вистачало?". Історія повторюється і знову повторюється... Дитина, яка раніше захоплювалася динозаврами, дикими тваринами, констуркторами, кубиками рубика... Тепер мій син читає про Першу та Другу Світову війну, бо йому цікаво, як було тоді...
З перших днів війни я намагалася фільтрувати інформацію, яку бачила моя дитина, бо не хотіла травмувати психіку... А зараз я кажу йому все, як є, звісно, не показую всі страшні кадри... Але я хочу, щоб його покоління знало та пам'ятало!
Наші діти втікають, сидять в укриттях і не бачать нормального світу... І, на жаль, це в кращому випадку... Моя дворічна донечка, мабуть, найщасливіша зараз, бо не розуміє ще нічого! Але ми не можемо спокійно кудись піти, тільки ненадовго, бо постійно лунають повітряні тривоги...і від цієї напруги та паніки психіка дітей ще більше травмується.
Любі мої, знаю, що у всіх вас діточки...І у всіх так само болить серце! Бережіть їх, любіть, не сваріть. Не зараз, коли й так важко. Цінуйте кожну хвилину, проведену з ними.
Слава Україні! Це все закінчиться, обов'язково! Всі будуть покарані! Кого не спіймають, тих дожене кара Божа! Все буде Україна!
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГероям Слава. Ми переможемо за всю ціну. Багато хто змінить своє ставлення до себе, до тих людей, хто їх оточує, до природи, ... Українці - мирне населення ,але своє не подаруємо . В наших дітей буде щаслива доля. Віримо у все найкраще.
Валентина Головатюк, Надіюся, що багато хто вже змінив відношення до себе та до свого народу. От в мене колеги по роботі майже всі спілкувалися раніше російською, і хоча я нічого проти мови не маю...але дуже люблю свою солов'їну і спілкуюся тільки нею... Але щось в моїх колеги переломилося і вони всі перейшли на українську. Нарешті зрозуміли, що це наша зброя, що це наша гордість... А діти наші будуть по справжньому сильні!
Героям Слава!Все буде Україна. Тримаймося заради дітей.
Анастасия Степанюк, Молімося і боремося! Дякую, Настю.
Дитяча психіка дуже пластична. І нехай дитина малює війну, грає в неї Так вона адаптується, пояснить для себе реальність і врятує здорову психіку.
хлопчик росте, гормони проявляються.Тож бійки б і так були. Це нормально.А ростити дітей ніжними в світі, що до них ніколи не буде ніжним - то може й не треба. Хоч так хочеться дати їм щасливе дитинство.
Мене зараз лякає стан тих, хто пережив другу світову в дитинстві. Їх психіка вразливіша за дитячу.Приділяйте їм увагу за можливості.
Рома Аріведерчі, В жодному разі хлопці не мають бути ніжними, але я не хочу, щоб наші сини стали жорстокими. Вони мають бути чесними та справедливими і захищати слабших. А, бачачи, що роблять ті орки з жінками та дітьми, серце розривається... І тому діти мають знати, хто ворог і що робить... Щоб ні одне покоління не вірило цим іродам.Дякую, Ромо, бережіть себе та рідних. Усім зараз потрібна безмежна увага, і малим, і старим.
Моя донечка займається дистанційно зараз, вона в 1 класі, каже що сумує за своїми друзями. До звуків повітряної тривоги ми майже звикли і заспокоююємо один одного по черзі.
Дара Гончар, Так, дітки справді відірвані від ровесників і це дуже сумно.
Мир ваам люба! У вас росте захисник і це чудово. Прикро, що не по роках, але... така вже життєва полоса нас спіткала.
Тримайтеся, вірте і не втрачайте впевненості та запалу.
Все буде Україна
Аделіна Янг, Все буде добре! Головне не пад а ти духом. А якщо немає слів, то душа підкаже, що казати
У мене дворічний синочок. Я ніколи не реагувала на сирени. Не бігаю в укриття (не лайте мене за це). А синочок постійно боїться. Каже: "Мама, боюсь, гуде" Не розумію чому він боїться. Правда я його іншим травмую. Тим що ми часто переїжджаємо, бо не можемо на заході знайти нормальне і не дороге житло. Лише тиждень, як заселися в хату в селі - потрібно знову переїжджати, бо тут неможливо жити. Всі стіни в плісняві. Як хочеться, аби всі ці жахи закінчилися і ми повернулися додому.
Мартін Штарк, На Заході майже все нормальне житло зайняте або куплене. Важко з маленькою дитиною постійно переїжджати. А від сирени самій моторошно, тому думаю і діти це відчувають. Ми також не бігаємо в укриття, бо живемо в приватному будинку за містом, але повідчували всі ліжка від вікон подалі і вам рекомендую. Віримо і переможемо!
Обов'язково все буде Україна! Ми переможемо, без варіантів, тому що абсолютне зло має бути покаране. Дуже шкода наших дітей, які змушені жити під час війни, але вони виростуть сильними і мужніми і знатимуть правду, щоб ніколи знову такого не повторилося. Слава Україні!
Ліна Алекс, Героям Слава! Я вірю, що знання правди виростить з наших дітей достойних синів і дочок своєї землі. Ворога потрібно знати та ніколи більше йому не вірити.
24.02 день народження мого сина. Рівно о 1. 02 хв.... але він вже ніколи не святкуватиме його в цей день (це його слова). Дитині 9 років вона просилася до армії на другий день війни, щоб захищати рідну країну, маму, бабусю, сестричку.... Як сказала, що вони їдуть в іншу країну він зі мною два дні не розмовляв... Вони вже не діти.... на жаль. Як ти і написала воно втрачене - дитинство. А якщо висловитися правильно - украдене... забути не можливо, як і пробачити....
Каміла Дані, Цілком згідна... навіть священники, які завжди твердили про прощення і так далі.., кажуть, що має бути кара і вони просять цього молитвами.
Героям слава! Ви все гарно і правильно написали, наші діти не заслужили переживати такий жах. Але вони мають знати і пам'ятати його, щоб більше не допустити такого, щоб не повторити нашу помилку й не повірити в "хароших расєян", забувши про Крути, голодомори, репресії і т.д.. Більше ми нічого не повинні забути й пробачити. Вони поплатяться за все. Моїй донечці лише пів року, але коли підросте, я теж розповім їй усе.
Устина Цаль, Знаєте, я переглядала відеороклики нібито "хароших расєян"... і думала, що там не так з цими відео... В тих "хароших расєян" просто верх цинізму. Навіть про вбивства і звірства вони говорять так, наче це піти солі купити... Вони "харошиє" тільки тоді, кули їм до голови дуло пістолета приставити... А як тільки дати волю, то можна отримати пулю і ніж в спину. Немає їм прощення, ми повинні пам'ятати і діти мають знати, щоб більше ніколи не повірити. Дякую вам!
Ви справжня українська Мама! Правильно виставлені в дитинстві пріоритети дають фундамент, що в майбутньому Ваші діти будуть мудрими, вільними та самодостатніми особистостями! Ви- розумниця! Слава Україні! Слава Нації! Вам і Вашій родині щедрих Божих благословінь!
Наталія Бабій, От слухаю ці перехоплені розмови рашистів...як вони розмовляють з мамами. В мене повний шок від цього, бо мені 32 і якажу батькам на ви та з повагою. І досі не дозволяю собі поруч з ними жодного мата. А в них просто немає нічого святого. Зрештою, мають те, що виховали. Бо все закладється в дитинстві... Дякую вам, Наталіє! Бажаю вам миру та затишку! Бережіть себе та рідних!
Це все дуже сумно((( ми і подумати не могли, що житимемо в такі часи... Я до сих пір ніяк не можу усвідомити і осягнути розумом це все жахіття, яке відбувається в 21-му сторіччі...
Таня Толчин, Неможливо не плакати....Це ж як потрібно ненавидіти наш народ, щоб таке чинити.
Героям слава! Бог все бачить!
Irena Nigels, І я вірю в Божу силу. Молімося!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати