Слава Україні!

Знаю, знаю, останніми днями я часто рекомендую книги. Але треба трішки відволікатися:)

 Цього разу під мій об’єктив потрапила історія від РОМИ АРІВЕДЕРЧІ

Історія майже дописана і безкоштовна. Цікавий роман з елементами детективу. 

Анотація до книги "Половинки"

Кому дістануться кохана дівчина, премія в мільйон і обручка, що коштує півмільйона? Хто виграє,

хто програє? Що спільного у блогерки, покинутої чоловіком, з мажором, що необачно побився об заклад, кримінальником, що ховається від поліції, молодим батьком в декреті й бабусею, що пише детективи? Те, що всі вони сусіди й поступово втягуються в розгадку історії, сюжет якої придумала стара письменниця. І дехто з них знаходить або втрачає свою половинку, у героїв виникають дружні, ворожі та любовні почуття, а завершується все...

От прочитаєте й дізнаєтесь :)

Загадка кохання, таємниця сейфу, емоції й хепіенд!

Шматочок:

Марія і справді була втомлена. Але не стільки Мишковим пхиньканням, скільки тим, що останнім часом її почуття двоїлися й обманювали її.

Вона намагалася дивитись на все тверезо. Казала собі,що життя саме все покаже і поставить на місце. Що зовсім недавно уже була шалена хімічна реакція. І от вона з Мишком випала в осад, чоловік сплив на поверхню. 

Та це ж нормальне закінчення усякої хімії. 

Вона ж відмінниця. У неї золота медаль висить над Мишковим ліжечком. Щоб син тягнувся. І щоб сама  не забувала про це. І олімпіади з хімії вона вигравала. Чого дивуватися тепер, що вся її хімія з колишнім скінчилося саме так?

Чого вимагати від життя - другого уроку?

Чи можна робити те саме й чекати іншого результату?

Як можна довірити себе в чиїсь руки повністю, розчинитися в довірі й нічого потім не випаде в осад і не спливе…

От зараз теж можна нахімічити.  Та ж воно так природою зроблено, щоб не впустити свого.

Ну хіба це справедливо? То трапляється  шахрай, то потім зовсім нікого, і раптом двоє таких, що комусь би хоч одного такого за все життя зустріти. І такі різні…

Вона чудово  знала, що  так неправильно. Але що вдіяти, якщо один хвилює до тремтіння, а другий заспокоює у будь-якій скруті? І обидва однаково сильно ваблять до себе.

От зараз дивиться на Ведмедя, і та гіркота, що відчула від поцілунку Сергія, зникає, серце перестає боліти.

А Сергій цілував, ніби прощався назавжди. Прощатися не хотілося так, що аж серце зайшлося.

Ведмідь дивився на жінку свого життя. Бачив почервонілі губи, націловані, але стиснуті вперто. Що ж. З цим поганцем, що морочить голову дівчині при живій нареченій, потім розбереться.

ЧИТАТИ ТУТ

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! 

Ваша Каміла