Сьогодні "НАРЕЧЕНА для ДРАКУЛИ"  на 1 місці у жанрі "Містика" та на 7 місці у жанрі "Любовна фантастика", що мені дуже приємно. У ці важкі часи я намаюсь виставляти оновлення щодня, щоб радувати моїх друзів. Запрошую до читання нових читачів і дарую невеликий уривочок з майбутньої публікації.

Я коло вікна стояла та зорі п’янкі рахувала, бо не хотіла будувати припущення, які таємниці відкриє нам старовинна книга, яку, сам того не знаючи, стільки століть зберігав Влад Дракула, легендарний першокнязь вампірського роду. Ще трохи – і таємниці почнуть розкриватися. Вірю, навіть впевнена, що вони допоможуть нам… У чому саме? Втекти від впливу Васила? Зняти з роду Дракулів прокляття? Врятувати своє життя? Захистити від вампірів світ? Не знаю… От казала ж, що не буду гадати наперед. Просто вірю, що все буде добре. Не може не бути. Ох, мамо, мамо. Що ж ти мене покинула саму, а тепер на твою доню навалилося усе і відразу… Все, Маріанно, не думай, краще рахуй зірки, може, якась серед них – твоя.

Старший княжич підійшов до мене зі спини, ледь не притулився, та я лишень відчула коливання повітря та зітхання, сповнене муки. Ми обоє знали, що маємо вичекати десять хвилин, поки охоронці вип’ють кров незайманої і снодійне почне діяти. І ці десять хвилин наодинці встояти Алексові буде нелегко.

Я обернулась – і мої очі опинилися на рівні шиї княжича, все ж він височенький такий. Довелось підняти погляд угору. Ох, княжичу, який же ти… гарний.

- Що ти робила, Маріанно? Згадувала рідну домівку?

- Рахувала зірки, - відповіла чесно. – Хоча і домівку згадувала теж. І маму, хоч і не можу її уявити, бо не збереглось навіть фотографії…

- Я теж… часто згадую маму.

- А-а-а… М-м-м…

- Вона жива, - допоміг мені Алекс. – Тільки живе далеко, у вигнанні.

- Твоя мати була законною дружиною Васила?

- Так, ми зі Стасом не бастарди, якщо ти про це хотіла дізнатися.

- Ні, я хотіла запитати, чи може князь одружитися на мені, коли у нього вже є дружина?

- О, з нашою матір’ю батько розлучився, лишень відчув, що прокинулась сила нової Мунтеану, тобто, твоєї матері. Він був впевнений, що у нього все вийде з юною відьмою. Як тоді був впевнений, так і зараз…

- Як тоді у нього нічого не вийшло, так і зараз не вийде, - вперто тряхнула головою.