Обережно! So Hot! Норовлива історія кохання.

«МІЙ НОРОВЛИВИЙ ЗВЕДЕНИЙ БРАТ»


Спекотно… ніжно… солодко…смішно…
ОБЕРЕЖНО!!! SO HOT !!!

Уривок:

"Він стояв і просто дивився на мене, блукаючи своїм поглядом моїм тілом. Я чула, як він важко задихав… я це бачила,.. його груди здіймались, а очі продовжували досліджувати мене, доки наші погляди не зустрілись.
   Все було добре, доки він не відкрив рота.
   — А чи не зарано тобі ось так одягатись?
   — Як так?
   — Як дорослій жінці, якою ти, ще не є.
   — Ти… ти… — Я відчула, як мої очі защіпали сльози, але він не дочекається, щоб я при ньому плакала.
   Я нічого більше не сказала, - просто розвернулась і пішла сходами.
   Він, що щойно застогнав?
   Та, ні… не може бути. Моя уява – це жесть.
   Опинившись внизу, я попрощалась з мамою та Джеком, і вийшовши у двері, побачила авто Раяна.
   Він вийшов і поспішив до мене. Протилежність Нейта: Білявий, блакитні очі, завжди усміхнений і дуже чемний. Він до мене давно залицяється, але я не уявляю нас парою, якщо чесно. Не знаю чому, але це не те, чого бажає серце.
   Синя сорочка, чорні джинси гарно підкреслювали його спортивну статуру. Кожна б дівчина зголосилася бути з ним, не розмірковуючи, але не я.
   — Привіт, красуне. — Він підійшов до мене, і поцілувавши в щічку, додав: — З днем народження!
   — Дякую.
   Двері за моєю спиною зачинились і я відчула, як моєю спиною пробіг холодок. Я не бачила Нейта, але чомусь гадала, що він злиться… хоча напевно для нього це нормальний стан, як для Раяна посміхатись.
   Я швидко представила хлопців одне одному і зрозуміла, що вечір буде дуже напруженим. Хоча… далі він може бути ще й розгульним, - це ж Нейт.
   — Я не знав, що у Ханни є зведений брат. — Посміхнувся Раян.
   — А я не знав, що в неї є хлопець. — Стиснувши щелепу, мовив Нейт, спопеляючи мене поглядом.
   — Е-е-е… ми з Раяном друзі. — Я поглянула на Раяна який був не задоволений моєю відповіддю, а от Нейт якось оживився.
   — Ну, що поїхали! — Нейт похлопав Раяна по плечу.
   — Так. — Похитала головою я і прийняла допомогу Раяна, коли спускалась сходами. Його рука була тепла та ніжна, зовсім не такі руки, як в Нейта. В нього шорсткі подушечки пальців і дуже міцні руки, а ще… жили на руках».  

**********

"— Ну, що куди йдемо спершу? — Поцікавилась я.
— В бар, чи клуб. — Відповів наречений і додав: — Але, дві хвилинки треба зачекати.
— Чому? — Я подивилась на Бредлі.
— Мій друг з дівчиною зараз приєднаються до нас.
— Ну і де ж вони? — Мел подивилася у різні боки.
— Зараз. Зараз. — Бредлі обійняв її, а потім вказав на ліфт, який відкрився перед нами вдруге.
У ліфті стояв Нейт. Мій Нейт. Дорослий та статний. Він став, ще гарнішим та привабливішим. Серце моє стукало у скронях. В роті пересохло. Я вся тремтіла і мені здавалося я от-от знепритомнію. Він тут. Нейт тут. Він сміявся до блондинки, високої та гарної, дивлячись на неї з захватом, аж раптом обернувся і побачив мене. Обличчя Нейта видавало шок, та ще раз шок. Він був, так само, як і я розгубленим та здивованим. Блондинка смикнула його, і він забрав від мене свій погляд. Вони вийшли з ліфта і направились до нас.
 Сім років… сім довгих років, я не бачила його.
 Вони підійшли і я просто оторопіла, дивлячись на нього, доки його дівчина знайомилась з дівчатами. Я дивилася на Нейта, а він на мене і я не могла повірити, що він переді мною. Це був наче сон, який за сім років снився мені кожну ніч. У вісні я підходила до нього з одним запитанням, чому він мене покинув? Але зараз, знаючи, що це наяву, що він стоїть переді мною, я не могла запитати це,… я не могла навіть зрушити з місця, не те, щоб заговорити з ним. Моє серце шалено калатало, намагаючись зламати грудну клітину, щоб знову і знову опинитись в руках Нейта. Я знала, що побачивши його, все знову спливе в моїй пам’яті. Не було жодного дня, коли б я не думала про нього, навіть тоді, коли гадала, що ненавиджу. Хоча… насправді, я б не могла його зненавидіти – бо ніколи, ніколи не припиняла його кохати. Проте… ця людина розбила моє серце на друзки, знищив мої мрії та моє яскраве життя поруч ним. Він пішов і все згасло. Я згасла. Більше немає тієї Ханни, яка була сім років назад. Немає. Її більше немає. Хоча поруч з ним, я згадала її,… а можливо, я просто ту Ханну далеко заховала, щоб не було так боляче?... Саме так. Саме так, я і зробила, коли Нейт пішов, нічого не пояснивши… не попрощавшись, і забувши про мене назавжди. Я хотіла втекти. Втекти від того, про кого не припиняла думати кожного дня, але я не могла зрушити з місця. Ні, я не хотіла тікати, - тому і стояла, як вкопана, дивлячись на дорослого Нейта».

(Книга сповнена смачної полунички, але нажаль тут я не можу поділитись такими уривками, тож запрошую до книги)


ЗАПРОШУЮ ПІДПИСАТИСЬ НА АВТОРА, ЩОБ НЕ ПРОГАВИТИ НОВИНКИ, ЗНИЖКИ ТА ОНОВЛЕННЯ.

СТЕЖИТИ ЗА СТОРІНКОЮ АВТОРА.

Моя сторінка в ІНСТАГРАМ

Моя група в ФЕЙСБУК

Моя сторінка ФЕЙСБУК