Цей день - 24.02.22 - змусив українців понервувати. Кожен хвилювався і продовжує хвилюватися за родину, друзів, близьких та долю рідної країни. Важко передбачити всі агресивні дії ворога, але вірю й точно знаю те, що ми - сильна нація. Ми впораємося з будь-якими труднощами. Захистимо свою територію. Дамо відсіч настільки впевнено, що в майбутньому ніхто й не матиме зайвої думки про напад. Наші діти житимуть в мирі й гордитимуться незламним духом наших воїнів та лідерів, які в цей важкий час захищають Україну. 

   Пам'ятайте, що той хто здався духом - гине раніше терміну. Та ми не здамося! Бо ми, українці, - незламні!

   Я пишу тільки прозу. До речі, роман "Місія чи кохання?" продовжую писати й сподіваюся публікувати продовження тричі на тиждень. Та сьогодні вперше хочеться кричати віршем:

Коли прийшла війна і серце затремтіло 

згадай про тих, для кого ти живеш.

Заглянь у вічі рідним і пригадай минуле, 

коли ще того разу відвоювали дім.

Ми вже перемагали, нам душу не зламали.

І цього разу, друже, дурницю не зроби.

Вставай і йди до бою! Відкинь страхи й тривогу.

І Україну, батьківщину, збережи.