Привітики!!! У мене для вас нова історія, яка допоможе мені трішки війти в строй. 

Уривок: 

— Марино, стій! Я кому сказав?! — закричав мені в слід розлючений голос батька. Я ж бігла з усіх ніг по сходам вниз.

Ти ба! Заміж він мене хоче видати. Ха! Так і погодилась, тільки п’ятками посвітила.

— Не спіймаєте, — сміялась, коли бачила, як за мною кинулися батькові пси.

Я вам скажу, що надресував мій благовірний татусь їх добре. Зловити мене вони б могли. У них же така звірина статура. Я ж просто тендітна дівчина. Але не тут, то було. Ця тендітна дівчина така хитра, що позаздрив би мені сам президент країни.

— Мари… н… о… о… о… — закричав на все горло батько. Клянусь богом, я ледь зі сходів не звалилась. Таким я його ще не бачила, і бачити не хочу. Це звіриний рик заволодів моїм тілом і я на мить застигла. Повернула голову вбік, де побачила таких же наляканих псів, тобто охоронців тата. Ох… Не одна, я злякалася цього звіриного рику. В одного з головних, навіть, око засіпалось. А в очах так і застиг страх. — Я сказав тобі повернутись! — упс, голос зовсім близько. Якщо зараз не візьму себе в руки, то спасатися буде ніколи. Він же мене живцем з’їсть, а тими амбалами закусить. Навіть кісточками не подавиться.

Еее… Ні. Вмирати я не збираюсь. Потрібно швидко щось придумати. З особняка мене не так просто випустять. Це вже провірено. Тут така система охорони, що й муха не пролетить непомітно.

____________________________________

Всім гарного вечора! Дякую, що завітали)) 

Ваша Марі