Вітаю, мої любі Натхненники!!!
ЛИШЕ СЬОГОДНІ ЗНИЖКА 20%
НА КНИГУ
"ДЖЕКПОТ"
Книга про те, як здійснюються мрії.
Романтика, кохання, пристрасть та парі.

Уривок:
"А чи не зробила вона помилку, - запросивши невідому їй людину,… тим паче чоловіка до себе додому?... Якось він дуже себе вільно та невимушено почуває…

— Я вірю у себе, - але я також знаю, де проходить грань між фантазією і реальністю. — Витираючи руки об рушник, вона запитала: — Дмитро, - вибач, що я це скажу,… але ти мене правильно зрозумій… — Вона розчервонілась. — Якщо ти почнеш, - чіплятися… Я за себе не відповідаю. — Вікторія насупила брови, наче намагалась залякати свою здобич.

Дмитро підняв брови до гори, секунду мовчав, а потім вибухнув здоровим, чоловічим сміхом.

— Вибач… Вибач… — Він тримався за живіт, і відкашлював чай, який пішов не в те горло від сміху. — Я нормальний. Реально – но-рма-ль-ний. Без твого дозволу, я не вийду з кухні – обіцяю.

Вікторія примружившись, уважно вислухала Дмитра, а потім додала:

— Ти не в’язень,… але…

— Хочеш… я піду? — Він удавано зітхнув, а потім встаючи зі стільця, додав: — Я зігрівся,… гарно поїв… тож можу – йти. Дякую тобі, Вікторіє.

— Нікуди ти не підеш! От навигадував! — Вона оббігла його і встала біля дверей, перегородивши шлях.

Дмитро добре знав, що і як сказати, щоб дівчина відчула провину за те, що витурює його, такого бідолаху на вулицю в лютий мороз.

Спрацювало!

— Я реально нахаба… тож… мені краще піти. Мені потрібно було відмовитись, ще на початку,… а я… — Він важко видихнув, наче був у головній ролі якогось бразильського серіалу. Роль виходила гарно, тож він продовжив дивитися у її чисті, добрі очі, - наче кошеня на ганку.

— Ні, це я негарно повелася… просто… просто… — Вікторія відчула, що от-от і заплаче, вона пожалкувала мільйон разів, що таке ляпнула. Зараз їй було соромно і незручно. — Давай доп’ємо чай… і я тобі постелю на кухні. Добре? Прошу, не йди.

Дмитро, дивився, як червоніє її носик від непролитих сліз, і це зачепило його. Він голосно глитнув і промовив:

— Добре. Дякую, ще раз. — Він нахилив голову на бік, і усміхнувшись запитав: — А у тебе, є ще такий чай?

— Звичайно! Хочеш? — Вікторія радісно покинула варту біля дверей, і поспішила налити гостю чай.

— Дуже. — Дмитро знову всівся за стіл, чекаючи на ароматний напій. — Можна я дещо запитаю?

— Так, звичайно. — Вікторія підсунула до нього чашку і налила чай, а потім почала додавати спеції".

ЗАПРОШУЮ ПІДПИСАТИСЬ НА АВТОРА, ЩОБ НЕ ПРОГАВИТИ НОВИНКИ, ЗНИЖКИ ТА ОНОВЛЕННЯ. 
СТЕЖИТИ ЗА СТОРІНКОЮ АВТОРА.

Моя сторінка в ІНСТАГРАМ
https://www.instagram.com/kharlamova_anna_writer/

Моя група в ФЕЙСБУК
https://www.facebook.com/groups/886174201911325