Вирішила і я потішити своїми фактами. Прийняти, так би мовити, участь у флешмобі від колеги: Софії Вітерець. Сам флешмоб тут. 

Йой, то такі факти, що вуха в мене будуть палати червоним вогнем. Поїхали! 

1. Мій псевдонім - тут взагалі забита тема. Псевдоніму я приділила найменшу частину свого часу, а саме... одна секунда. О-о-о... так. Саме секунда. Спонтанна і най неочікувана секунда свого життя. Смішно, мабуть. Але така вже я спонтанна особистість. Ніколи не знаю, що стрілить в голову в ту ж саму секунду. Хіх! 

2. Написання книг - тут взагалі можна завмерти в кілька годин. Старт книги для мене дуже легкий. Можу написати кілька глав за раз, а потім... а потім завмерти на кілька днів. Я б і місяці додала. Ну, таке. От короткі історії просто створенні для моєї персони. Їх я можу описати і нашкрябати от і до. Так-так... Я не люблю писати довгі історії. Я б сказала ненавиджу. Хоча в співавторстві це робити набагато лекше і приємніше. Твій опонент завжди надасть тобі стусана, або кине тем для продовження. 

3. Психічно адекватна - я дуже імпульсивна людина. Я б сказала занадто імпульсивна. Наче в мені в одну хвилину змішується кілька видів емоцій. Я можу: сміятись, плакати, обурюватись і навіть битись за цю саму хвилину. Отаке от. Злити мене явно не варто. Ображати теж. А, що стосується психіки, то вона в мене ще з дитинства пошкоджена. Жартую... 

4. Критика - ну, тут більш менш можна жити. Спочатку критика для мене була надто болючою. Хотілося все кидати, сваритися, плакати. І я це робила. А потім звикла. Стало лекше. Зараз на критику відповідаю з посмішкою і азартом. Як же приємно, коли ти можеш відповісти з позитивом. Всередині відразу щось йокає. Ех... Таке от. 

5. Не стабільність - я нестабільний автор. Все ж більше через край своїх емоцій. Писати, коли мені зле, я не можу. Тільки, коли мені радісно і я відчуваю гармонію та спокій. А, коли мені зле і хочеться когось задушити, то в такому стані я б задушила свого головного героя. Тому тільки позитивні нотки. І тому тільки тоді, коли я маю гармонію із собою і зі своїми книгами. Веду до того, що через це іноді глави затримуються. 

6. Музичний тембр - пишу не завжди під музику, а під крики трьох малих розбишак. О, так. Такий тембр нервує найбільше. Тому інколи буває важко сконцентруватись. Уявіть собі трьох волаючих собак і мене. Не думайте, що своїх бешкетників я порівняла саме так, бо з боку так і виглядає. Ахаха. 

7. Помилки в тексті - ох, тут я впадаю у відчай. Хоч і знаю мову дуже добре, а от правила мені в голову не лізуть. Можу кожного дня читати, вивчати, але не запам'ятаю. От, як би все було так просто, як математика... було б простіше. Я б сказала, як два пальці об асфальт. А правила, то не моє. 

8. Імена героїв - тут досить все логічно. Імені героїв, як і свій псевдонім я придумую за кілька секунд. Може це й не дуже правильно, але це моє бачення. Скоріше, моя невтомна башковитість. 

9. Сюжет - не скажу, що я любитель всього, що крутиться в моїй голові. Бо там ціле пекло. Від історичних романів, до магічних і так далі. Сюжети в моїй голові спалахують, як вогонь в каміні. Нереально тримати все в голові. Тому доводиться ризикувати і пробувати різний жанр. Не завжди вдалий, але й потім в голові не муляє мозоль. 

10. Смачний кусь - таємниця, чому ж я почала писати... м-м-м. Вічні проблеми. Вічний стрес. А, ще стіни. Чотири... які тиснуть з кожним днем. На вулиці я буваю рідко. В місто їжджу ще рідше. Короче, я сиджу вдома і прострілюю собі мозоль в голові стінами. Таке от в мене молоде життя. Таке активне. Таке різноманітне. Ахахах... 

Ось і все, що хотіла написати. Сподіваюсь ви не заснули від такої нудної проповіді. Я ж вже починаю куняти носом в клавіатуру. 

Гарного дня і вдалого добробуту. 

Ваша неактивна Марі.