Доброго дня шановні читачі :)

 Не знаю яка у вас погода, але Мілан сьогодні під завісою туману. І щоб намалювати собі веселку :) я взялася до ще однієї книги зі своєї бібліотеки. Насправді там дуууже багато творів, але сьогодні моє око зачепила книга від

 Ліки Радош 

Іди за мною

Маленький уривочок:

- Якщо для тебе той поцілунок був помилкою і пройденим етапом, то не для нього! – заявляє мені Святослав. – Я не хочу, щоб ти працювала там.

Я розізлилася. Оце видумав! І про роботу, і про Максима. Бачив його всього на всього дві хвилини. І вже придумав казна що. І це я йому ще не казала, що залишуся працювати в «Оріні».

- Не видумуй! Я не збираюся звільнятися через твої дурнуваті ревнощі. Відколи вони в тебе з’явилися! Тим більше, я ж сказала, що він скоро поїде. Чого ти димиш? – так само гарячково відповідаю я.

- Тобі немає сенсу там працювати, і так сидиш в приймальні, на дзвінки відповідаєш. Гладина вже нема, ці чорти собі раду дадуть. А ти і так скоро будеш працювати в нас. – вже спокійніше провадить Свят.

Та всі ці його слова мали зворотній ефект. Я розігрілася не на жарт. Ось як? Кожен вважає, що знає краще де і що мені робити!!! Батько вирішив, що то не моє діло бізнесом займатися, я жінка і тому повинна сидіти в дома та чемно чекати чоловіка з роботи. Святослав заявляє, що також знає краще чи є мені сенс працювати секретарем чи не має. Та навіть якби я прибиральницею там працювала?! Яка різниця?! Якщо я хочу це робити, то і буду!!! І справа вже не так в Максимі, як в тому, що я маю право сама вирішувати, що для мене буде краще.

- Я не збираюся звільнятися! – вперто повторила.

- Для чого тобі це? Ти не сьогодні так завтра можеш іти працювати до мене. – продовжує гнути в свою сторону Святослав.

- Серйозно? А потім чекати, коли мій або твій татусь знову тебе до стінки припре. Скаже, що мені не місце там. І ти швиденько погодишся, бо стараєшся дуже їм догодити? – знаю, що жорстоко з моєї сторони. І що знову зачіпаю начебто закриту уже тему.

- Не починай. І тим більше, коли б я не піддався їхньому тиску, то нас, тут не було б. – вирішив виправдатись таким чином.

- Он як? А ти мені раніше інше заливав! – швидко знаходжу відповідь.

Здається наша розмова заходить в тупик. Починали з одного а завершили зовсім на іншому.

Ліка Радош       “Іди за мною”

Зустрінемося на сторінках книги!

Ваша Каміла