Доброго вечора любі поціновувачі романів з позначкою 18+!!

Щиро запрошую на сторінки новинки у жанрі з полуничкою у моїй новій історії "Кохати не можна ненавидіти"

Обкладинка від чарівної Вікторії Задорської

Анотація до книги "Кохати не можна ненавидіти"

Вікторія та Адам зустрілися випадково, але полонившись красою дівчини, Адам вирішує отримати серце рудоволосої бестії. Віка постійно відхиляє його залицяння, часто переходячи кордони допустимого, принижуючи красеня, який не покидає надії та вперто продовжує залицяння, і такі відносини переростають у запеклу гру, в якій ніхто не воліє здаватися. У висновку, Адам вирішує змінити правила та викрадає Вікторію, зачинивши її в своєму заміському будинку. День за днем він приручає норовливу красуню, використовуючи брудні прийоми через відверті пестощі та непристойну ласку, аби надалі його бестія змінила гнів на милість та покохала його, відкинувши ненависть. Чи вийде у Адама підібрати ключик до серця Вікторії?

Цитати з книги: 

- Вікуля, - промурчав Адам лагідно, - сонце моє, - шепотів вже майже їй на вушко, - чим швидше ти зрозумієш, що вже моя, тим краще буде для нас обох, - видихнув у шию та поцілував, припавши до ніжної плоті з нотками жасмину. 
- Ах ти ж бісів виродок! – послідувала очікувана реакція від розлюченої дівчини, що почала смикатися, ніби це були останні потуги перед смертю. - Ти пожалкуєш про те, що народився на світ! – Всі пломби розлетілися, ніби їх ніколи й не було. - Я змішаю тебе з багнюкою! – кричала Віка, а Адам тільки й тішився, чекаючи на той моменти, коли її сили вичерпаються. 
- Ти така сексуальна коли злишся, - з посмішкою глузував він з дівчини.

*****

- Якби не знала, що ти поріддя пекла так би й подумала, що нормальний мужик.
- Не такий я вже і поганий, як ти вималювала мене у своїх думках.
- Ага, і це не ти викрав дівчину та привіз її у свій заміський будинок, одягнув її у розпусну нижню білизну, прив’язав до крісла та домагався її задовольняючи свої збочені фантазії.
- Звучить, як гарний сценарій до популярного фільму для дорослих.
- Хіба тільки звучить?

****

- Як ти сюди потрапив?
- Наївно було думати, що мене зупинить якийсь стілець і зачинені двері. Запам’ятай, це мій будинок, а значить у мене є ключі від кожної кімнати.
- Ти Маніяк. Мерзенний ґвалтівник!
- Кицюня, то ти ґвалтівників не зустрічала.  Маніяки переслідують здобич, аби задовольнити свої потреби та бажання, а я тут зовсім із протилежних мотивів. Я прийшов ще раз задовольнити твої потреби.
- Зліз з мене! Я не потребую нічого такого!
- Не можу. Ти б мені нічого не сказала, навіть якби розтікалася від бажання.

До зустрічі на сторінках історії!!!

Ваша, Олександра Спаська.