Часом у житті трапляються такі історії, що вартують місця на папері або ж на екрані) 

Йду з магазину додому. Назустріч мені енергійно простує чоловік.

На ньому недорогий (проте новий) одяг. Він свіжо підстрижений та поголений. Окрім нас на широкій та довгій асфальтній дорозі нікого нема.

Він майже проходить повз, але раптом зупиняється і питає (з інтонацією, яка залазить в душу):

- Братан, я похож на бомжа?

Я усміхаюсь від несподіваності питання. Заперечливо хитаю головою.

Він каже "спасибо" і, впевневшись, що не помилився з результатами самооцінки, пішов далі.