Недавно побачив заклик приєднатись до марафону "Жанровий експеримент" від Кейтрін Шкроб. І не зміг пройти повз і не приєднатись. Бо ж цей марафон дещо схожий на гру Літературна маска, яку я проводив на в групі ФанАрк, тож мені цікаво спробувати свої сили як учасника, а не організатора. Мені дістався уривок в жанрі Гумор, побачимо що з цього вийде)

 
П.С. кому цікаво поглянути як проходила гра Літературна маска, це з легкістю можна зробити скориставшись хештегами #Літературна_маска та новорічна гра #Новорічна_Л_М. Також слідкуйте за анонсами, весною розпочнеться набір учасників на нову Літературну маску.

Ну і власне мій уривок:

Аліна, в піднесеному настрої поверталася додому. Ніщо не могло засмутити дівчину, ні відсутність гудзиків на пальто, які залишились в переповненій маршрутці. Ні той факт що вона вступила в собачу міну, і довелось стирати підошву чобота об асфальт. Навіть те, що ліфт зламався, і дівчині довелося підніматись на дванадцятий поверх пішки, з пакетами повними продуктів.

Вся захекана, спітніла, ледве переставляючи ноги, Аліна нарешті зайшла в квартиру, де на неї чекали її найрідніші , сім'я, яка любить її такою як вона є.

В прихожій на тумбі поважно сидів кіт Самсон, гордовито задерши носа. В домі він беззаперечно був головним. На підлозі, біля тумби нетерпляче підстрибував шпіц Сніжок.

- Самсон, - кинувши пакети, розпростерла обійми Аліна, намагаючись обняти кота.

- Ти зовсім здуріла? - вигукнув кіт, зашипівши, - в цьому брудному лахмітті хочеш мене обняти?!

- Ой, вибач, я зараз, - присоромилась Аліна і поспішила перевдягтися в чистий одяг, - А тепер можна?

- А можна я,я,я... - нетерпляче підстрибував Сніжок.

- А ти руки помила, - з підозрою прищурившись запитав Самсон.

- Зараз, - поспішила Аліна в ванну мити руки, та на виході її збив з ніг, Сніжок, не в силі більше чекати, на радощах аж обличчя облизав.

- Мий, - безапеляційно заявив Самсон, - і писок не забудь!

Аліні не залишалося нічого іншого, як знову іти в ванну.

- А тепер можна? Я вмилась, перевдяглася, навіть зуби почистила, склала руки в благальному жесті перед котом Аліна.

- Я запишу тебе на прийом, дай подумаю, - замислився Самсон, - я вільний 29 лютого.

Гордо задерши хвіст Самсон зістрибнув на підлогу й пройшов повз розчаровану Аліну. Та дівчина довго не сумувала, в кімнаті на неї чекали ще пухнастики, які точно будуть раді їй. Перше що почула дівчина, зайшовши в кімнату, це крики хом'яка Хрума:

- ПО-ЖЕ-Р-ТО-НЬ-КИ.....пожертоньки, - верещав хом'як, теліпаючись на дверцятах клітки.

- Зараз-зараз, - поспішила наповнити годівницю юлюбленця Аліна, - прийдеш на ручки як поїш?

- Приходь за дві години, - відірвався від корму Хрум, - я знову їсти захочу.

-АААА... ти хто? - заверещала золота рибка, як тільки Аліна підійшла до Акваріуму.

- Голді, це ж я Аліна, твоя хазяйка, - повторила вже завчену фразу дівчина.

- Я тебе не знаю! - безапеляційно заявила рибка і повернувшись в сторону дивану, де як на троні сидів Самсон прокричала - Любий, тут якась дівуля пристає до мене.

- Не бійся Голді, вона скоро відстане, - також відповів вже завченою фразою Самсон вивчаючи візерунок на стіні.

- ААА ти хто? - знову заверещала Голді повернувшись до Аліни.

- Ось, тримай, - насипала в акваріум корму дівчина, про себе подумавши "Зараза луската, то Самсона вона пам'ятає, а мене забуває вже через хвилину"

- Ада, Ада, - цвірінькав в клітці хвилястий папужка.

- Голубчику, я ж уже сто разів говорила тобі, мене звати Аліна. - Виправила папугу дівчина.

- А я сто разів тобі повторював що не можу вимовити таке дивне складне ім'я. Ти така нетактовна, отак звертати увагу на чужі дефекти, тобі має бути соромно! - сказавши це Голубчик ображено сів в дальньому кутку клітки, і додав не обертаючись, - корму насип, перед тим як будеш йти думати над своєю ганебною поведінкою.

-Ну хоч ти радий мене бачити, а не просто використовуєш як прислугу яка подає корм, - посміхнулась Аліна до Сніжка, який весь цей час крутився під ногами.

- Ми ж ідемо гуляти, правда, йдемо, йдемо, йдемо, - затараторив Сніжок, уявляючи як бігатиме в парку, біля дому...