Жанровий експеримент. Як живеться крабам

Відпустка, нарешті відпустка! Як же він скучив за морем, його бурхливими хвилями та солонуватим присмаком!

Так, хтось, звісно ж скаже, що біля палацу Еріка воно таке ж саме, але ні – там море має зовсім інший запах, колір та смак. Не вистачає того відчуття бурхливої та вільної стихії, як у тритонових нетрях.

Себастіан швидко перебирав своїми крихітними ніжками по камінню, виглядаючи Флаундера у воді.

- Не забудь привести мені трохи коралів! – махаючи йому рукою, нагадала Аріель.

Краб закотив очі та побіг швидше, доки ця нестерпна людська істота не згадала ще про щось. За останні дні було стільки доручень, що всі й не згадати – вона то казала зробити одне, то скасовувала свої ж вказівки та вигадувала інше. А все ж почалося з того часу, як вони одружилися з тим людським хлопчиськом!

Та ні, насправді Ерік подобався Себастіану – серйозний парубок, вартий і його маленької лускатої (ну добре, добре, тепер вже не лускатої) дівчинки й трону своєї країни. Може б, якби пристав на пропозицію тестя, то й трону морського царства був би достойний, але ніхто в нашому світі не ідеальний. Побувавши й на суходолі, й у морі, він міг про це судити як справжнісінький експерт.

Насправді життя на суходолі виявилося не настільки жахливим, як вважав краб – тут теж було на що подивитися, та й пересуватися можна було значно швидше. Шкода, що лише своїми куценькими ніжками, або хапаючись за щось клешнями. Приємним відкриттям стало те, як звучала музика без опору води – вона лунала дзвінкіше й тонше, а які відтінки мала – не передати. До речі, страви теж були доволі цікавими, щоправда, мали значно жорсткішу структуру й доводилося частенько подрібнювати зелень клешнями. Особливо йому смакувало листя вишні, яке час від часу приносив кухар Луї. З французом вони швидко подружилися, варто було тільки вусаню відкласти тесаки в сторону та повернути собі зуби. З часом навіть знайшли спільну мову, коли Аріель почала вигадувати нові гастрономічні експерименти – обох від них тіпало. Краб був впевнений, що то в ній грає людська натура, Луї – що річ у тому, що принцеса стала схожа на морського коника. Особисто я не бачу у цьому зв’язку – спілкувався з тими кониками – дивні створіння, але в принципі нормальні хлопці. Ну, хіба що інколи вони дівки, але то таке.

Хм, а, може, й дійсно Луї має рацію? Коники стають найдивнішими, саме коли вагітніють…

Ой, чув я про те, як в них процес запліднення й народження відбувається – жах якийсь і суцільні збочення. Жодна пристойна мешканка морського царства б собі такого не дозволила! Ні щоб як нормальні русалки відкладати ікру, так вони народжують, немов якісь акули чи дельфіни! Бачили взагалі таке? Який сенс? Дітей буде одне-два, ну, максимум, п’ять, а проблем купа – і пуповину перерви, і прослідкуй, щоб вийшов нормально, та ще й плавати (ну, тобто ходити) у цей час незручно! А крові, крові-то скільки?! Ні, треба буде якось з ними поговорити, хай не видумують – відкладають ікру й займаються своїми справами. Діток штук сто народять, а далі й про наступних можна буде подумати. Тут, наче, хижаків не так вже й багато, половина точно має вижити.  

З цими думками Себастіан нарешті дістався останнього каменю й пірнув у воду.

-Привіт, друже! Я вже вирішив, що ти передумав. Чого так довго? – засміявся смугастик. З їхньої останньої зустрічі витягнувся та навіть трохи змінив форму морди. Пошкоджені плавці говорили про те, що встиг навіть взяти участь у кількох змаганнях за прихильність чарівної рибки, але, схоже, не надто вдало.

- Шліфував панцер перед зустріччю з тобою, - пробурчав краб, підгрібаючи до друга.

- Ой, та не треба було, - засміявся Флаундер. – Ай, - сіпнувся, коли друг вхопився за його хвіст. – Ну що, швидше до палацу? Тритон вже чекає на тебе.

Себастіан уявив, як пропливає у тронному залі свого короля, який допит йому влаштовують та скільки роботи неодмінно звалять, і стало сумно. Його замісник, шановний вугор пан Вільгельм був вельмишановною особою серед морської аристократії, але тримати контроль у плавниках так і не навчився – занадто м’який і геть не вмів передбачувати настрій Тритона. Може це й прийде з досвідом, але в тому то й була проблема – заміснику скоро час збиратися на пенсію, а він навіть не міг підготувати собі наступника. І кому доведеться цим займатися? Пра-а-а-авильно йому.

Ех, а якби ж то тоді Аріель послухала його та тоді не пристала на пропозицію цієї відьми Урсули (ох і кепський же був характер у цієї фурії!), то було б все нормально. Зараз би готував звітний концерт з доньками повелителя, перебирав папірці та спокійнісінько б обговорював з Тритоном міграцію черепах через їхні землі… Хоча, тоді б його маленька руда вередулька ніколи б не була такою щасливою, чи не так?...

Себастіан важко зітхнув і…ну, напевно, кивнув би, якби в нього була шия, але шиї в нього не було, то ж просто погодився:

- Так, смугастику, до палацу – в мене там ще купа роботи. Треба встигнути, поки відпустка не скінчилася.

Марафон "Жанровий експеримент" від Катерини Шкроб. Фанфік