Доброго дня дорогі читачі:)

Сьогодні діє смачна знижка на історію Соломії та Іллі.

Шматочок:

Дитина підіймає голову, ловить мій погляд та з жалем питає:

- Це все через мене, правда? – плаче. Прикушує нижню губу та витирає потоки солоної води на щоках, маленькими долонями.

Саме тепер я відчув, що це таке справжній біль. Коли серце рве на шматки від картини, яка перед очима та слова, що роз’їдають душу до попелу.

Роблю крок до дитини, присідаю навпочіпки поруч та притягую до себе маленьке тільце.

- Це теж тобі мама сказала? – говорити важко. Гарячий клубок болю обмотує горло павутиною.

- Ні, я сама так вирішила, - відчуваю, як шалено гуркоче маленьке серце. Пригортаю ще сильніше до себе дитину, погладжую по спині та волоссю.

- Дитинко, твоєї провини в цьому немає, це все мій неврівноважений характер, - відсторонюю від себе. Натискаю пальцем на червоний носик та підморгую.

- Значить, ти батько моїх ще ненароджених братчиків чи сестричок? 

ЧИТАТИ ТУТ

Ваша Каміла