Лайфхак про цільову аудиторію. Марафон.
Серед авторів-початківців побутує один цікавий міф.
Він про те, що десь є якісь гарні, освічені й ладні читати вумне (і при цьому написане початківцями), читачі.
Вони молоді, освічені й просто ще не в курсі, що геній написав нетлєнку. А як дізнаються то прибіжать, зачитають до дірок, і настане справедливість.
Більшість цих міфічних читачів чоловіки, але й трохи жіноцтва є. Бо жінка - друг чоловіка. І може теж бути розумною.
А є ще фу які погані, неосвічені й позбавлені художнього смаку домогосподарки двох видів.
Одні сидять у засмальцьованому халаті й долонею витирають соплі й сльози над дешевою беззмістовною мелодрамою про дона Педро, другі - слинять палець з нарощеним в дорогому салоні нігтем, еротично просовуючи його між накачаних силіконом губів, і гортають еротичну… тьху, причепиться ж таке погане слово..
Ну словом еротично гортають еротичну книгу про еротику, де нема нічого розумного, доброго і вічного. Бо що в еротиці та всяких там коханнях вічного, я вас питаю?
Невже те, що вона супроводжує людство упродовж всього його існування і її не було тільки в інфузорій-туфельок. Чи було?
Та ні, бути такого не може!
І що в читачах цього мотлоху, сміття й сорому красного письменства найдивніше - вони читачки й домогосподарки. Вони тому, що нема чим зайнятись, купують вагонними нормами оте - фу яке беззмістовне, не важливе для культурної людини й позбавлене… а ну це уже було.
Так от, це міф. І він шкідливий.
Коли ми пишемо щось, навіть скаргу в ЖЕК, то уявляємо собі адресата.
Так само треба чинити й при написанні книг.
Сюрприз.
Але науявляти собі можна багато чого, любі друзі. Навіть чарівника на місці жеківського сантехніка. Той чарівник з люб’язною посмішкою все вмить відремонтує, подякує за можливість бути корисним і піде, на ходу читаючи вашу книгу. І ви почуєте його захоплену рецензію.
-Б.. бабуся моя ріднесенька, йо… му ж треба нобелівку дати за це гі… перінтелектуальне диво! Треба замовити десять, ні, сто примірників і подарувати їх рідним і друзям. Ні, тисячу, ще продати й наваритися!
Що, не вірите, що так може бути? Бо ви знаєте, що таких сантехніків не буває.
А які бувають читачі - не знаєте.
А я знаю.
Так от. Молоді інтелектуали існують в реалі. Тут ви вгадали, молодий авторе.
В чому засада?
В тому, що за статистикою люди до 30 років зазвичай худліт не читають. Їм вистачає шкільної програми й того, що задають у ВИШі.
Ні інтелектуали, ні, прости господи, домогосподарки (а саме жіноцтва до 30 років серед домогосподарок найбільше)
Вони зайняті всякою фіг.. ну тобто зайняті вони. То дітей народжують, ой пробачте, знаходять в капусті, а садочків не вистачає, тож треба вдома бути. То заробляють на сім'ю, бо жінка з дитям сидить.
А ви пробували читати щось, коли вдома малі діти, і їх треба годувати, вигулювати й розвивати?
А спробуйте. Воно прикольно.
Так от.
Ваша перша мрія помирає в муках. Ваш читач зайнятий чимось важливішим, ніж ваші розумування. А ще він про те, що ви пишете - не повірите - сам знає. Бо ви одного з ним віку, вчилися по однаковій програмі й бачили в житті приблизно те саме.
Не плачте. Вони ж виростуть ще. І ви виростете.
І може колись зустрінетеся.
Їх противні сопливі спиногризи підуть до школи, читачі полегшено видихнуть і відкриють ваше розумне, добре й вічне.
Усі ті три відсотки - їх рівно стільки, отих домохазяйок, що сидять вдома , бо не треба заробляти.
А, ні. Їм теж до 30 років.
А хто ж тоді вас читатиме?
А оті вас читатимуть, любі друзі - колишні домохазяйки після 30 і до 130 років. Всі вони з гарною освітою, кваліфікацією, у них є власні гроші на придбання книг.
Тобто вони більше більшості (гарний каламбурчик, правда ж) авторів-початківців знають про життя і взагалі про все, що ви намагаєтесь їм розказати.
Бо - дивись вище - у вас і в них однаковісінький культурний простір. А ті, що старше, знають ще більше, бо встигли прожити, прочитати й подивитися. Це називається скіл.
Вловили натяк?
Це як про Ахіллеса й черепаху, тільки про вас і читача. Тобто читачку.
Ага. Чоловіки худліт практично не читають . А читають вони нонфікшн.
А там, звиняйте, нічого доброго або вічного. Молоді автори звісно можуть писати й нонфікшн, якщо знають і вміють більше, ніж ті читачі.
Ага. Мої співчуття.
Чекаєте, що я поясню про Ахіллеса й черепаху або скільки відсотків складає статистична похибка?
А хто тут тоді інтелектуал?
Звісно ви.
Тому просто запам’ятайте: все те, що ви звете макулатурою, читають освічені, висококваліфіковані жінки, що мають гроші й величезний вибір. А все, що ви звете вумним, вони прочитали давно і без вас знають.
І читають вони те, про що їм (а не вам) невідомо, щось корисне, щось цікаве, щось таке, що викликає емоції.
Вас вони не читають не тому, що ви пишете занадто вумне.
А тому, що воно занадто вумне для вас. А не для них.
Так що коли пишете - уявляйте перед собою освічену розумну жінку, що знає більше, ніж ви, бачила в житті як мінімум не менше, користується безвізом і тим, що Гугл нікого не банить.
Тільки так ви зможете написати щось не тільки вам цікаве.
Мої найщиріші співчуття, але інших читачів немає.
І не буде.
Марафон "Жанровий експеримент". Нонфікшн, соціологічний лікнеп, якщо що.
19 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКартинка прям аж-АЖ в тему. Гарний блог.
Погоджуюсь, що читають те, що викликає емоції. Прісне, або зарозумне - геть !)))
Alesia, Дякую :)
Я тут спілкувалася недавно з авторами, які пишуть на Літнеті, і вони розповідали, що в них для кожного жанру новий профіль і псевдонім - наприклад, для СЛР один, для ЛФ інший. Для кожного жанру своя аудиторія. Відповідно по кілька сторінок в соцмережах. Я не знаю, коли вони встигають жити))
Мар, Якщо все провисає, то скоріш за все заплановано більше, ніж можливо зробити. І від чогось доводиться відмовлятись. А спати менше, ніж треба, ні в якому разі не можна. Принаймні тривалий час.
О, я насолоджувалась тут кожним реченням)... і навіть здогадуюсь, звідки ноги ростуть)))
Ти маєш рацію- поки нас не почнуть читати- більшість не уявляє свого читача, а отже й не знає свою ЦА.
А коли хочуть писати про вумне(боже, навіть серйозно це сприймати не можу, бо часто воно ЗАумне, щоб зі словником про елементарні речі читати), то скоріш хочуть довести, що й вони чогось варті. Не засуджую такий підхід, але й треба розуміти, що зараз весь світ спрощується. І про складні й важливі речі можна й треба писати просто.
Олена Блашкун, :)
Не знаю Ром скільки ви статистики перевернули, але це як енциклопедія для "малюків" що мають бажання написати бестселер. А ще приправлене гумором! Клас) дякую Ром)
Каміла Дані, :)
Ви настільки правдиво все написали, що тут і додати нічого. І я тепер хоч зрозуміла, що таке "уявіть свого читача та пишіть для нього". Бо раніше ця фраза була для мене якоюсь затуманеною.
Богдана Малкіна, Я завжди уявляю, що розповідаю історію комусь із знайомих або колег, тоді краще відчуваєш, де щось не те або чогось не вистачає. Хоч може то тільки здається :)
Ви праві, Рома. Дуже спостережний та вумно)
Анастасия Степанюк, Дякую за відгук, Анастасіє :)
Порадували. Дякую за поради i настрiй.
Iрина Мащенко (Iryna), І явам дякую за увагу до блогу, Ірино.
От читаєш і не хочеться відриватися. Написано гарно, з моментами гумору. Дуже цікаво!
Натіко Маер (NAtiKO), Дякую, Натіко, мені дуже приємно це читати :)
Ой клас... Як то треба вміти серйозну тему так згуморити, щоб всі посміялися, але серйозно задумалися.... Кайф.. ;-)
Юлія Чупило, :)
Коментар видалено
Дякую. Ви реально талант. Так цікаво, інформативно, та ще й з гумором викласти інформацію, яка мала б бути нудною - це вищий клас! А найцікавіше те, що мої спостереження збігаються з вашими тут викладеними висновками. Помітила, що серед моїх читачок, та й читачок на Букнет взагалі, більшість - за 30, а то й за 50 років віку. Це дійсно здебільшого пані, які вже немало знають і бачили в житті. Часом аж страшно. Здається, таких людей вже нічим не вразиш. Але, на щастя, психологія у нас приблизно однакова і є теми, які зачіпають більшість - стосунки, сім'я, діти, добробут і т.д. Всім хочеться того ж самого - бути любимими і потрібними. Хочеться нових вражень і віддушини від важких буднів. Успіхів, Романе. Ви дуже цікаво пишете.)))
Лана Іссан, Дякую, Лано :)
Я якраз у декретах багато читала, особливо в першому, бо в другому вже з'явилося в моєму житті "всесвітнє зло" Фейсбук. А після того як з'явився ще й Букнет, то одну запеклу читачку 30+ суспільство втратило. Хоча іноді запоями читаю, та вже не так активно, як раніше ( бо пишу))
Мар, Мені жаль часу на соцмережі. Тобто вільного часу. Тому Інстаграм - точно ні.
Он воно як. Треба орієтуватися на читача, а я завжди прислухаюся до натхнення. Дуже пізнавально. Дякую!
Кристина Асецька, Натхнення - то інше. То спосіб написання історії. А от зміст - так, краще уявляти тих, для кого історія призначена.
Ой, не можу, цей серфінгіст так втулений в тему))) Ромка, Ви гравець вісімдесятого левелу, хоча іноді здається, що й стовісімдесятого)) вумний інтелектуал, що володар логіко - аналітичного мислення - іноді аж страшно, чесно признаюсь)) але я вже казала, що люблю саме таких))) така милота вбачати у Вашому почерку хід думок Ваших героїв) ну, це вже трохи не до теми, але викликає емоції))) що ж, дійсно, по тому як Автор описує життя - буття різних вікових груп, знає те життя, з подробицями, так би мовити, відчуваєш його вік чи оту життєву славнозвісну ДОСВІДЧЕНІСТЬ - скіл) Проводиш паралелі, приглядаєшся, чи співпадають фази коливань, і робиш висновки про його вік) отак і Ви їх робите, очевидно, завдяки спілкуванню з читачами))) хех, я попадаю в основну групу (і, на жаль, єдину, згідно Ваших висновків)) сумую не через вік (для жінки то ж має бути сумновато), бо не виглядаю на біологічний вік, а значно молодше) сумую через те, що вловила той сум у Вашому посилі)) ця група читачів (чи то читачок) для авторів звучить як вирок, як крах сподівань - маємо те, що маємо, як той казав... (до речі, Ваш вислів "як той казав" додавав додаткових плюсиків настрою, коли його зустрічала в тексті)))
Ольга, Це не мої висновки, це статистичні дані. І вони зовсім не сумні. Люди, яким зараз 30, за тою ж статистикою, доживатимуть до ста років. Тобто рамки молодості і активності зараз значно розширилися.
Тепер молодь(за даними ВОЗ) - це люди до 44 років. Тобто ми всі ще довго-довго не будемо старими - десь після 75 років.
Я зараз пишу чернетку книги, де одного хлопця дівчина кидає через те, що він образив її бабусю в соцмережі розповідями про те, що пенсіонери гальмують прогрес. Тій бабусі значно менше 75 років.
І звісно вона та її однолітка рятують світ :)
Рома ви неперевершений гуморист, ваш гумор на двадцяточку та прямо в яблучко. Я бажаю вам успіху, легкого пера і натхнення, у вас є свій стиль і почерк. Про брак часу не хочу писати, але обіцяю прочитати ваші книги, ви молодець, ваш запал, позитив, гумор, щирість тільки притягує читачів.
Елена Клименко, Дякую-предякую!
Класно написано, аргументовано, структуровано та ще й з гумором!
Богдан Государський, Дякую. Таке було завдання марафону :)
Цікавий лайфхак) виявилось, що я таки належу до тих трьох відсотків читаючих домогосподарок до 30. Правда, знайти час на читання, а також викладання оновлень власних книг (між приготуванням їжі, прибиранням, прогулянками з малою дитиною і так далі) важкувато, але можливо ( з власного досвіду). Тут головне бажання))))
Наталі Ліон, Ні ,ви письменниця. Тобто уже за визначенням не домогосподарка. Тож статистики не порушуєте. У вас "просто" три роботи.
Крутий блог! )) Більшість читачів дійсно шукають в художніх книжках саме емоції )) Те, чого бракує в реальному житті. Щось цікаве, захоплююче, що змусить відволіктися від реальності та забути про повсякденні клопоти ))
Оксана Мрійченко, Саме так. Тільки не відволіктися, а наповнити життя, що йде за розкладом і все в ньому передбачувано. Книги дають змогу прожити історію, як свою (звісно якщо дають). І поповнити запас емоцій, необхідний для життя.
Чудова тема! І прямо в ціль! Жінки більше читають, та й читають різне!)
Ліка Радош, Так і є, дякую :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати