Продовжую писати

Вітаю,дорогі читачі. Я продовжую працювати над книгою “Коли опустяться сутінки”. Це легкий жахастик з містичними подіями, в якому кожен зможе знайти, щось цікаве для себе. Хтось, можливо згадає своє дитинство, чи проведе певні паралелі. А якщо ні, то обовязково знайде для себе щось цікаве. Також можете ознайомитись зі збіркою “Містичні оповіді”.

І звичайно, я не проипиняю роботу над продовженям циклу На рідній окупованій землі”(події визвольної боротьби, яка тривала під час нацистського і радянського окупаційного режиму). Плідно працюю над новим романом “Лицарі рідної землі. Чекайте, невдовзі почну викладати перші розділи. А, якщо хтось не читав першої книги “Рейд”, запрошую до ознайомлення. Обіцяю, що Ви, дорогі читачі, відкриєте для себе багато нового.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Успіхів вам у написанні книг ) І побільше активних читачів )

Мак Карсегі
25.01.2022, 09:41:16

Оксана Мрійченко, Дуже дякую)

Інші блоги
Емоційна книга про перше кохання
Привіт! Запрошую вас почитати новиночку у колеги! Колись Ксеня тримала в руках своє пошматоване першим нещасним коханням серце, а тепер дівчина тримає в руках серце чоловіка, що колись був її шкільним учителем. Уривок: —
Середньовічний маєток, бал переможців
Чому ж уві сні її подруга прощається з нею? Норісса вдруге потрапляє до лап работорговців. Її свобода висить на волосині, а темний Владика вже чекає на свою здобич. Бандити не підозрюють, що перед ними Полуденна Вартова
Кого обереш з героїв та що обереш прочитати))
Вітання! Трішки поговоримо, перед вихідними?)) Ситуація, що складається в книзі "Бути другом" починає мені нагадувати фільм "Pearl Harbor (2001)". Ось цей? Бачили такий? Якщо ні, то хутко подивіться. Це ж такий
Колеги, а стільки ви пишете історій одночасно?
Знаю, що одночасно писати це вельми не професійно. Це збільшує ризик сюжетних дір, пропустити важливі моменти, і купа всілякого "не професійно". Ну так от, дотримуєтесь - одна історія - до кінця, чи грішите, і пишете
Новинка! Слр, 18+
«- Пацани, ось дивлюся я на вас і так шкода стає… ви ж тепер якісь… чи не повноцінні. Вас ваші баби скрутили та на короткі повідці посадили. - Та гаразд, Юрку! І твій час прийде! - Не дочекаєтеся! Маючи ваш приклад перед
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше