Що Торі на Букнет сподобалося | Частина 14

І знову привіт ♥

Вчора я обіцяла ще одну частинку цієї рубрики, котра, як і попередня, присвячена творам з конкурсу "Ніч перед Різдвом". Втім, оповідання про які йтиметься нижче, поєднує ще одна деталь. Серед головних героїв кожного з них - відважні чотирилапі. 

1. Ольга Іваненко (Ольга Джонс) "Мене звати Лео"

 Анотація:

Казка для тих, кто перестав вірити у дива.
Мій Новий рік виглядав зовсім не так, як я його уявляла. Довелося залишитися одній святкувати, вронила всі продукти на шляху додому, зустрілася з дивною жінкою. Ще й кіт поживився покупками, поки я бігала в справах.
Але на цьому мої проблеми не скінчилися.
Ніхто ж мене не попередив, що іноді в Новий рік трапляються дива та виконуються бажання, але не зовсім так, як ми цього жадали. Та не вже в мене такий янгол-охоронець?

А що коли ти загадуєш бажання провести день з любов’ю всього твого життя, а отримуєш балакучого кота?

Саме така оказія спіткала героїню цього оповідання. Мало того, рудий нахаба вимагає витратити на його забаганки всю зарплатню! Та чому чарівна свічка, яка мала здійснити її бажання спрацювала саме так? Чи, можливо, дівчина просто перепрацювала? Адже кота розуміє лише вона…

– Ти підеш зі мною? – я потяглася до пальта. – Ти ж не любиш гуляти зі шлейкою.

– Не принижуй мене повідком, – кіт затрусив головою. – Це собача доля. Я кіт. Волелюбний мисливець, готовий на пригоди, та відважний мисливець.

– І ти йтимеш поручі зі мною? – уточнила я, сумніваючись, що нас впустять до магазину.

– Ні! Я не лише відважний, а ще й розумний. Я бачив рюкзаки для котів мандрівників. Купи його терміново. Він потрібний нам обом.

– Може, просто, хтось лінивий і гидує ходити асфальтом?

– А може, хтось дуже жадібний? І шкодує коханому коту такий чудовий транспорт?

2. Даяна Данартіс "Різдвяні пригоди кота Дуся" 

Котомандри іншими світами.

Анотація:

Всім добре відомо, що котики, ще ті розбишаки. Але, здається, я знайшла кота, який перевершив, мабуть, усіх. Його звати Дусь і він мріє про пригоди, а чарівна сила Різдва йому у цьому допоможе

Це історія про кота-розбишаку, який мріяв відкрити нові землі, але знайшов цілі окремі світи. Йому довелося побувати у незвичних істот, які колись дуже давно жили разом з людьми, зустріти свою маму та познайомитися з головним над усіма світами. А прогулянка заради пригод переросла у місію з важливою ціллю.

Жив-був в одній родині не великий і не маленький, не сіренький і не біленький котик. Звали його Дусь. Він був двокольоровим – жовтий з чорним і великими зеленими очима. Полюбляв рибу, м’ясо, тобто як усі котики любив ласощі. А чому Дусем звали спитаєте ви мене. Все дуже просто. Коли він «розмовляв», то крім «няв» у нього якось дивно виходило «дусь». Що воно означало, ніхто не знав, але це було так кумедною Тож так його і назвали. Цей непосидючий і дуже цікавий до всього кіт завжди потрапляв у якісь халепи або пригоди, і йому завжди все сходило з лап.

3. Рита Адлер "Мені потрібен вампір" 

Заглянемо до «пустих» закутків очима кішки...

Анотація:

Мене подарували відьмі, у якої вдома від самотності вмирав дракон. Я конче мала йому допомогти, тож вискочила на вулицю, у сніг, та побігла до ялинки.
Та хіба я могла уявити, що мене, маленьку кішечку, підбере дівчинка, що гуляла площею разом з батьком... який виявився вдівцем-вампіром? І що в них удома знайдеться руда дракониця! Що ж, гадаю, у нас вийде спланувати зустріч наших господарів. Адже ніч перед Різдвом - час для найнеймовірніших див!

Ті, хто мають чотирилапих друзів, знають, як ті іноді зупиняють погляд на чомусь (чи комусь) невидимому. В цьому оповіданні загадкових мешканців домівки зможуть роздивитися і читачі.

Ця історія ніби переміщує до паралельного містичного Києва, де вампіри, відьми і домові – абсолютно звична річ. Власне навіть сам текст оповідання має певний чарівний ефект. Ніби всього дванадцять сторінок, а здається більш об’ємним (чи то може так спрацювала велика кількість коротеньких розділів?).

Шум на вулиці мене злякав. Бруківка під лапами була холодна, ще й падав сніг. Добігши до ялинки я зіщулилася й завмерла, трохи запізно зрозумівши, що покидати затишну й теплу квартиру, аби шукати у великому місті вампіра, було дурницею. Я була надто юна й імпульсивна. І що тепер робити?

4. Рома Аріведерчі "Залишитись Не Можна Покинути" 

Світ, люди і їх взаємини очима собаки.

Анотація:

Як бути, коли не можна кидати напризволяще свою людину, й не покинути не можна?
Тебе до нього приставили й наказали - знайди йому пару і бережи його все життя!
Та вийшло так, що залишишся з ним, і він втратить свою красуню. Покинеш його - втратиш його і тут, і за Веселкою.
Є від чого впасти у відчай різдвяної ночі.
Сніг іде, холодно, не видно, чи зійшла перша зірка, а тут ще й невиховане кошеня рятуй. Знущається, капризує, ні жити не дає спокійно, ні померти.

Навряд я відкрию щось нове для багатьох читачів, розповідаючи про одного з переможців, але у цій рубриці я пишу про те, що мені сподобалося, а тому не бачу причин  оминати історію, яка є однією з найулюбленіших на конкурсі))) 

Оповідання легке, атмосферне і веселе. Дотепні думки песика Енджі іноді змушують посміхнутися, а іноді дуже близькі до цинічних поглядів людини, що прожила щонайменше пів життя.

Оу, знову стоять і посміхаються, як ненормальні. Ці люди взагалі здогадуються, що вишкірені зуби – то загроза, а не оте, що вони думають?

To be continued... 

Міцно обіймаю,

Ваша Торі