Так сталося, що усі події із двох рукописів не вмістилися до однієї книги... Зараз я маю на увазі "Осколки інших Світів". До того ж був ще один рукописний щоденник, який... дивним містичним чином став гарним додатком. Три роки тому, коли в мене почалося нове життя, я думала про те, щоб перетворити події з мого життя у книгу. Ось так, одного повного місяця до мене щось наплинуло... та я сама собі сказала: "А чому б й... так!" та перенесла деякі події з "Осколків" до... третьої книги. До туди ж й деякі окремі розповіді самі напросилися. Так що... відразу по закінченню публікації "Непроханого Дару", почнеться публікація глав "Осколків", а потім й третя книга циклу. Мабуть, насправді "Бог любить трійцю" ))) 

P.S. Якось мене у соціальній мережі спитали, чому саме "осколки", а не "уламки"? Відповідаю, уламки, це щось велике, рване, помітне... А з маленьким "осколком", який невідний неозброєним оком, жити набагато важче... Тому у назві з'явилися саме "осколки" — маленькі частинки іншого Світу, які є у мене. Можливо й ви теж, ті самі носії "Осколків інших Світів"?