Лісничий дійсно був воїном, втім який через слабкість натури завжди воював на чужих полях битви. Ці поля розгортали для нього усі, хто мав хоч трошки міцнішу волю, ніж він. У дитсадку, в школі, в університеті, на численних посадах і роботах чоловік підсвідомо шукав людей, які спрямували його хоч кудись.

Як людина без стійких вподобань, думок та уявлення про світ, Лісничий встрягав у словесні та фізичні бійки, бо був кимось підбурений. За бойові дії він не отримав жодної медалі, бо був наймитом, наймитом, який впритул наблизився, а потім без сумніву застрибнув у розуміння, що власне існування не має сенсу. Чоловік знайшов заспокоєння у службовій сторожці посеред лісу, де його ніхто не чіпав і він був сам собі господарем. А природа виконувала роль мовчазного друга.

Прочитати книгу можна за цим посиланням:

https://booknet.com/account/novels/view?id=363975