Професійне вигорання. Дефіцит ресурсу, ще й самооцінка поповзла в бік плінтуса. Думаєте з цим нічого не можна вдіяти? Можна. Достатньо лиш зробити крок назад та уявити, що у вас за плечима немає з десятка завершених книг, комерційного статусу та кілька сотень вірних читачів. Уявити, що ви щойно закінчили школу та вирішили стати письменником. З чого ж почати свій шлях? Звісно ж з навчання! Записатися на курси? Поспілкуватися з більш досвідченими? Почитати колег? Все разом!

 Можна в принципі все так не ускладнювати й просто взяти творчу відпустку задля проходження курсів підвищення кваліфікації. Але ж то не зовсім цікаво. Та й минулий досвід у такому випадку кидатиметься під ноги й повсякчас висловлюватиме своє "фе". Та ми все ж спробуємо його втихомирити.

Пропоную разом зі мною на кілька місяців (можна звісно й швидше, але ж собаки за п'яти не кусають) впхати носа у порадники для письменників (новенькі, пахучі, паперові книжечки). Вам нічого робити не доведеться. Книгами я вже закупилася (дід Мороз допоміг). Тож можемо почитати, порівняти й порекомендувати. І назвемо все це дійство "Відпустка довгоносика".

Відпустка довгоносика, день 1.

Як типовий довгоносик я вже встигла погортати всі придбані книги й зрозуміла, що вони досить сильно відрізняються одна від одної. Переважають книги-конспекти. То гарний варіант, для тих кому треба повторити. Але для вечора з імбирним чаєм не годяться. Тож до новеньких  книг я докинула ще дві старенькі, задля контрасту. Тож тепер можу оголосити увесь список:

1. «Пташка за пташкою (порадник з письменництва та життя загалом)», Енн Ламотт.
2. «Як #писати і не лажати», Крістофер Едж.
3. «Про письменство. Мемуари про ремесло», Стівен Кінг.
4. Пиши сильно (практичні вправи, поради, теорія), упорядник Litosvita.
5. «Психологія літературної творчості», П.В.Білоус.