НОВИЙ РОЗДІЛ - НОВІ ЕМОЦІЇ

Іди за мною

Маленький уривочок)))...

Повільно, щоб не привернути увагу, обходжу Потоцького. Той, своєю чергою, майже спокійно спостерігає за моїми маневрами. Коли вже підійшла до дверей та поклала руку на ключ, який так і залишився в замку, то вже набралася сміливості, щось сказати.

- Це не повинно більше повторитися. Перестань на мене витріщатися, нічого не буде. Я зайнята. Я заручена. – повідомляю я.

Не знаю, для кого була дана інформація озвучена. Для Потоцького, чи щоб собі нагадати.

- А я тобі заміж йти не пропоную. І нареченого кидати також! – трохи зверхньо відповідає чоловік.

- Чудово! Зійдемося на тому, що це була помилка, і забудемо все! – відчуваю розчарування від його слів.

- І цього я не говорив! – вже трохи роздратовано кидає Максим, — Не грай спектакль, ти прекрасно знаєш, що мені від тебе потрібно! Ламаєшся, як маленька!

- Думаю тобі не варто продовжувати! – в моєму голосі чується метал.

А сама, мабуть, почервоніла, як той мак. Тепер розумію, що він собі надумав. Вирішив розважитись в відрядженні. Та не на ту ставку зробив.

- Та чому ж! Я ж тебе ні до чого не силував, сама повисла в мене на шиї! Як така горда, чого не відштовхнула зразу? – зухвало продовжує.

Просто б’є словами. Адже він правий! Не відштовхнула! Сама потягнулася до нього. А тепер так гидко, ніби помиями облили. Все те задоволення, котре щойно відчувала, коли була в його обіймах віддає неприємним після смаком. Хочеться якомога швидше про все забути.

Залишаю без відповіді його випад. І як поранений звір виходжу з кабінету. Хочеться втекти звідси якнайдалі.

Проте, я тільки вмикаю автомат, щоб зробити собі запашну каву, котра має перебити смак його поцілунків.