Всім привіт))) Ось і настала ця мить - сьогодні виповнився рівно рік відтоді, як я зареєструвалася на цій чудовій платформі))) За цей час сталося стільки всього, що й навіть не злічити, але прекрасна атмосфера цієї платформи завжди давала можливість відволіктися на нові світи та забути про свої турботи)

У попередньому блозі про мій рік на цій платформі я вже розповідала про те, що в мене є 13 книг і 14 у співавторстві. А тепер з радістю можу сказати, що є й 15 - "Голос мого серця". Я її тільки почала публікувати, але вже 12 розділів є на платформі, тож ласкаво прошу до прочитання книги)))

Але більше про книгу поговоримо трішки згодом. А зараз хочу розповісти, як тут з'явилася авторка Софія Вітерець. 

Я про це згадувала лише побіжно, але холодної зими 2021 року за вікном був лютий мороз. Виходити на вулицю не хотілося взагалі. Тож ваша авторка сиділа в телефоні й випадково побачила рекламу від платформи Букнет про конкурси, гортаючи стрічку Інстаграму. І що я зробила? Ну звісно, що почала дивитися інші історії й взагалі забула про рекламку.

Але минали дні, стало дуже нудно, взагалі ніякі ні книги, на фільми, ні серіали дивитися вже не хотілося, а попереду ще місяць канікул. 

Аж раптом мені приснився сон про печеру, тамтешню битву, магію, як головна героїня опановує нові магічні здібності та намагається вирішити безліч проблем. Я довго думала, що мені робити. Вже тоді знала, що ця історія повинна з'явитися на світ. І ось випадково пригадую про рекламку Букнету й одразу реєструюся. 

Викладка книги починається лише в лютому, але до тих пір встигаю написати добру половину книги, панікую й публікую майже все одразу))) Тоді ще поняття не мала, як правильніше це робити, хотілося бачити коментарі, стежити за тим, як кількість переглядів росте з кожним днем, читати коментарі й посміхатися екрану, адже книгу все-таки читають) Ще в той момент у мене з'явилися перші віддані читачі, а разом з ними й автори-порадники))) І я безмежно вдячна вам усім-усім за підтримку)

Після публікації "Блакитного сяйва" мені знову приснився сон. Здавалося, звичайна казочка на 4 сторіночки максимум. Але...почипалися коментарі про продовження й я написала 29 сторінок ("Чарівний пролісок"), а потім другу книгу ("Моє?! Королівство") й невеличку легенду ("Ельдоран"), на якій базується вся ця історія. 

Вже тоді, ще після публікації другої книги в голову приходить ідея книги "Голос мого серця". Вона мені дається найтяжче, але захоплює настільки, що не можу відірватися від написання. Працюю над нею вже 8 місяців, але зараз з легкістю можу написати за день 4-5 великих розділів за добу. Тож не сумуйте, оновлення продовжуватимуть бути регулярними - кожного ранку, рівно о 10:00.

Про інші книги я вже розповідала більш детальніше раніше. Тож давайте більше зосередимося на саме цій книзі. Тут вже давні таємниці починають виринати на поверхню, але чи зможе Адріана пробачити Макса? Та й він зможе згадати, що ж таки відбулося та не повторити своїх помилок?

Невеличкий уривочок

Напевно, повертатися додому настільки швидко в мене ще ніколи не виходило. Я так замислилася, що не тільки була в квартирі вже за тридцять хвилин, а й навіть не помітила, як взагалі це зробила. Стільки думок, давно забутих переживань та болю… повернулися водночас та миттю заполонили голову, що це було лише питанням, коли я взагалі перестану зважати на зовнішній світ й не порину у свій – внутрішній.

Згадалася тепла літня нічка, коли я бадьоро крокую по вулиці, а потім десь поруч вигулькує зграя якихось студентів напідпитку… Потім уривок, коли я мало не втрачаю свідомість… А тоді постать Макса, який підхоплює мене на руки й несе в маленьку, неприбрану та брудну, але дуже затишну квартирку.

Ну на цьому, мабуть, все. Ласкаво прошу до книг) Та з нагоди річниці, прикріплюю всі обкладинки з книг, які були написані за весь цей час. Почну з останніх) Всі картинки клікабельні, тож якщо щось сподобається, переходьте та поринайте у нові світи)