Просто про те, що для мене кохання

Знаєте, сьогодні я запланувала знижку на книгу "Наречена з полонини"
Мені би варто написати щось про книгу, але я лише хочу сказати про що вона. 
Своє перше кохання я зустріла у селищі Смодна. Так, таке буває, хоч сама я з центральної України. Пережитті почуття наштовхнули мене написати дві книги. 

Під час написання я сотні разів задавала собі питання: "Що таке кохання?". І кожного разу ловлю себе на думці, що воно тихе, безпечне і легке, ніби дотик повітря. Саме таке я намагалася  відтворити у книзі "Наречена з полонини". 

Уривок:

Вечір пахнув стиглими яблуками. Принаймні так здавалося Марині.

Яблунь на пагорбі, де вона стояла аби прийняти пропозицію коханого хлопця – не було. Зате були ялинки, далекі гори, й волога трава під ногами. Вона поглянула на праву руку, де ще досі було кілечко з діамантом від Ігоря.

— Ти згодна? — повторив запитання хлопець.

Він помітно нервував. Його голубі очі освітлював місяць і Марині здалося, що він от от заплаче.

«Що ж казати?»

Марина вагалася, бо ніяк не могла зрозуміти намірів хлопця. Ніколи не підпускав близько, не освідчувався в почуттях. З ним було добре, як дома. Але не могла подумати, що наважиться на такий крок.

— Ти кохаєш мене? — запитала.

— Я кохаю тебе, моя пташечко.

І оте пташечко розпалило, пронеслося тілом і вдарило у самісіньке серце. Стоїть, очима: блим, блим.

Дем'ян став на ноги й обережно торкнувся долонею губ.

— Моя мила — прошепотів перед тим як прикласти свої губи до губів Марини.

Дівчині здавалося, що полонина гойдається ніби колиска в той момент, коли їхні губи витанцьовували такт під мерехтіння зірок.

— Так — прошепотіла на вухо.

Читати продовження

Знижка на другу книгу циклу діє лише сьогодні. 

Рада кожному на своїй сторінці. 
З любов'ю Мартін Штарк!