Фікус "Бенджаміна Наташа", який згодом став головним героєм "Одеського дворика рослин", з'явився у нас майже одразу після переїзду на нову квартиру. На той момент у нас жили лише перші “м'які мешканці”: Люся та Боніфацій. До речі, Люся — перша та єдина м'яка іграшка, яка була куплена (чоловік досі не визнається за скільки). Решту в різний час мій чоловік витяг з автомата з іграшками. 

Ось так ми з Люсею та Бонею переїхали за добу до іншої квартири в нашу теплу кімнату на 9-му поверсі. Так, це була тимчасова комуналка, у якої ми знімали одну із трьох кімнат. Переїзд ми вирішили ознаменувати покупкою домашньої рослини. Коли ми збиралися до супермаркету, ми навіть не уявляли, що це буде за рослину. Оскільки у нас був важкий період: я тільки після рецидиву, чоловік на новій роботі… Так що, "на березі", тобто ще дома, ми домовилися, що купимо рослину, яка буде продаватиметься за значними знижками. Цією рослиною виявився фікус Бенджаміна, тобто Беня. 

Тамо ж, у квартирі на 9-му поверсі, з чарівною кухнею з видом на ліс, у нас з'явилися й інші рослини: спатифіллум Софа, Свідки Селери, банди Ігорянів та Костянів, мадам Салат, Меліса М'ятівна та інші. 

Потім був ще один переїзд до села, яке знаходилося за 70 км від попереднього житла. Саме у селі я почала писати перші історії про пригоди наших рослин. Через 2 місяці та 8 історій, наші рослини вперше заговорили у найкращих традиціях одеського гумору. Все почалося з того, що у Бені почалася чергова сезонна депресія (втім, як й в мене). Тоді я сказала фікусу: "Беня, таки досить робити нерви!" та виселила його на холодильник. У наступних історіях герої одеського дворика вже почали розмовляли "одеською" мовою на постійній основі. 

Потів було ще два переїзди, один з яких - глобальний, до іншого міста на півдні. 

Ще через 10 місяців та 30 історій, мій літературний агент, брагалог та редактор (в одній особі) запропонувала мені почати публікацію збірки казок. Так “Одеський дворик, або Таємне життя свійських рослин" розпочав своє нове життя у вигляді електронних книг. До "одеського дворика" я більш писала фантастичні оповідання. А тут вирішила спробувати себе в іншому жанрі. 

Деякі глави, де рослини ще не розмовляли "одеською" мовою прийшлося переписувати наново. Інколи глави самі собою "переписувалися". Інколи приходилося надавати зусиль та шукати ідеї, як найкраще подати. Глави вийшли різні. На зараз у чернетці 30 історій, котрі продовжать публікуватися щотижня. Оскільки у мене в чернетках чекають свого часу ще декілька "великих" оповідань, а нових рослин ми ще не набули, то поки ще не знаю, чи продовжаться "одеські" пригоди рослин далі, чи ні... Але я знаю точно, що ті самі 30 казок, які є зараз, точно будуть опубліковані.