Як я пишу фентезі

З історією України та світу у мене давні стосунки. Ми добрі друзі, чому сприяла дитяча мрія податись в археологи,  апотім і десяток іспитів з історії держави та права. Якщо хтось з колег не міг втямити на який біс ми вчимо те все, то мене приваблювало що римське право, що історія права Київської Русі. Насправді законодавство відображає дух і побут епохи чи не краще, ніж історичні нариси вчених.

В своїх творах я часто повертаюсь до історичної складової. 

Окреме почесне місце в моїй голові займає альтернативна історія. Часто думається, а що було б якби... якби не винайшли порох? Якби не відкрили Америку? Або якби відкрили пізніше? Якби Перша світова війна закінчилась інакше? Де та розвилка, яка змінює карту світу і розвиток всієї цивілізації? 

Такі роздуми заводять мене до завсім фантастичних світів. Наприклад, цикл Інтуїт - двадцяті роки двадцятого століття, антураж кабаре і перших технічних проривів. А Відьомська гімназія і Верховний - кінець вісьмидесятих девятнадцятого століття. З усім витікаючим. 

Але на цих вихідних мої думки сягнули іншого часу. Пятидесяті роки двадцятого століття. Чим вони запамятались вам? Хтось лише бачив цю епоху у фільмах, хтось жив тоді, і на власному досвіді може розповісти як відбудовувалась країна.

Певно джерелом натхнення стали не тільки музеї і традиційні фільми на Новий рік, які я до речі не дивлюсь останні три роки в силу відсутності телевізора, але і споглядання знахідок чорних археологів. Відлуння війни тривоже і досі. 

З іншого боку я занадто багато писала про український фолькльор, щоб не написати щось з цієї опери самій. І тому відразу два твори стартували сьогодні. Перший - Вартові мороку, це сучасне міське фентезі в стилі Дозорів Лукяненко. Цифрова магія. 

Друга книга особлива. Бо писати її куди як складніше. Зараз поясню чому. Кожна глава починається із збору матеріалу. Практично постійно відкрита Вікіпедія, в якій я серфлю туди-сюди. Жінці писати бойове фентезі взагалі не просто. Та я тільки сьогодні дізналась, що окрім мельхіору при виготвлені куль використовують такий сплав як томпак.  

Окрім того у головного героя є минуле. Багате, цікаве, і для читача невідоме. Тож я створюю для себе таблицю персонажів. В цілому другорядні персонажі набагато важливіші для історії, ніж головні. Саме ці люди роблять історію живою. Проробити характер і емоції широкого кола спілкуваня Фініста теж не проста річ. 

Чому саме Фініст - ясний сокіл? Певно багато хто чув казку про дівчину, що просила у батька привезти їй пірячко ФІніста з подорожі. В цілому завязка схожа на Красуню і чудовесько та Червону квітку. Проте подальші пригоди героїні відрізняються. Я ж шукала альтернативні розвязки цієї казки. Думала, чому Фініст літав до дівчини на виклик, чому дозволив злій цариці оженити себе... Коротше, за Фініста стало образливо, він же не Валєра. 

Ну і от результат вже на сайті. Фініст-ясний сокіл чекає читачів. 

Анотація до книги "Фініст - ясний сокіл"

Війська Третього рейху зіткнулись з союзними, запеклі бої, нові зразки зброї, ріки крові пробудили Зло. Пекло вийшло в реальний світ, і війна захлебнулась в новій загрозі. Минуло десять років з тих подій, люди пристосувались до нових умов, заперті в містах від потойбічного. Але Пекло не відпускає, проникають в людей біси, перетворюючи їх на торкнутих. 
Фініст Сокіл - курсант міліцейського училища, евакуйований колись з Києва, живе в провінційні Олександрії, проте в одну мить його налагоджене житя руйнується підозрами у викрадені дочки директора училища. Хтось взяв обличчя хлопця, щоб звабити жертву. Росзлідування заведе Фініста куди далі, ніж викриття банди анархістів. 

А я піду далі штудувати про стрілецьку зброю і радіоприймачі. 

Поділіться поки як пишете фентезі ви.